Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Коротуна В.М., Мазур Л.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" про стягнення невиплаченої заробітної плати, за касаційною скаргою Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", яке діє через представника Бекерську Олену Іванівну, на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 12 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 03 листопада 2016 року,

У квітні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (далі - ЛМКП "Львівтеплоенерго") на його користь 35 800,33 грн невиплаченої заробітної плати та 1 778,24 грн витрат на правову допомогу.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 12 вересня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03 листопада 2017 року, позов задоволено.

Стягнуто з ЛМКП "Львівтеплоенерго" на користь ОСОБА_6 37 578,57 грн, з яких: 35 800,33 грн - невиплачена заробітна плата, 1 778,24 грн - витрати на правову допомогу.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ЛМКП "Львівтеплоенерго", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Задовольняючи позов, суди, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), вірно застосувавши положення статей 94, 233 КЗпП України, закони України про Державний бюджет України на 2010, 2012, 2013, 2014 роки, врахувавши положення Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі "Федерація роботодавців ЖКГ України" та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення на 2010-2012 роки, Регіональної угоди між Львівською обласною державною адміністрацією, об'єднанням роботодавців та профспілковими об'єднанням Львівської області на 2010-2011 роки, колективних договорів на 2009-2010 роки та на 2012-2014 роки, дійшли до правильного висновку про те, що відповідачем порушено трудові права ОСОБА_4, зокрема, на належний рівень оплати праці, передбачений чинним законодавством, тому стягнули заборгованість із заробітної плати у розмірі 35 800,33 грн.

Крім того, зазначені обставини встановлені у постанові Залізничного районного суду м. Львова від 14 листопада 2013 року, якою директора ЛМКП "Львівтеплоенерго" притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП.

Також суди, врахувавши положення Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" (4191-17) , дійшли до правильного висновку про те, що витрати за послуги, надані адвокатом згідно з договорами про надання правової допомоги від 18 листопада 2015 року та від 10 травня 2016 року, підтверджуються відповідними розрахунками та квитанціями, тому підлягають відшкодуванню.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", яке діє через представника Бекерську Олену Іванівну, відхилити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 12 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 03 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.