Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Головчук С.В., Заїки М.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 24 червня 2015 року

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року

у справі № 707/626/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації

про визнання протиправними і скасування рішень,-

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації про визнання протиправними і скасування рішень.

Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 24 червня 2015 року в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 10 червня 2011 року. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік у розмірі, визначеному постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 25 липня 2011 року у справі № 2а-3746/2011, тобто в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції від 09 липня 2007 року, з урахуванням раніше здійснених виплат за цей період.

У задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 10 червня 2011 року та зобов'язання видати рішення про призначення одноразової допомоги на оздоровлення за 2011 рік, у відповідності до вимог постанови Черкаського районного суду Черкаської області від 25 липня 2011 року у справі № 2а-3746/2011, тобто в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" - судом відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується наявними у справі матеріалами, ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 3-ї групи та, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , має статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У червні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання неправомірною відмови УПСЗН Черкаської РДА щодо нездійснення нарахування та виплати йому щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат з 15 грудня 2010 року, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", та зобов'язання УПСЗН Черкаської РДА здійснити перерахунок та виплату такої допомоги за 2010 рік і виплачувати її в подальшому, відповідно до вказаної законодавчої норми.

Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 25 липня 2011 року адміністративний позов у іншій справі було задоволено частково, а саме: визнано відмову у виплаті та бездіяльність УПСЗН Черкаської РДА неправомірними щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат з 15 грудня 2010 року, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) ; зобов'язано УПСЗН Черкаської РДА зробити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 15 грудня 2010 року, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом про державний бюджет на відповідний період, з урахуванням раніше виплачених сум.

У зв'язку з невиконанням даного судового рішення позивач звернувся до Європейського суду з прав людини із заявою про тривале невиконання рішення суду.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року заяву ОСОБА_1 було задоволено та зобов'язано державу Україну виконати внутрішнє судове рішення і сплатити 2000 євро компенсації.

21 березня 2014 року на підставі та на виконання зазначеного рішення Європейського суду головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Єжовим М.В. було відкрито виконавче провадження ВП № 42617843.

03 квітня 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання довідки про фактичне нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення з 2010 по 2014 рік включно.

Листом від 16 квітня 2014 року № К-19/01-06 УПСЗН Черкаської РДА повідомило ОСОБА_1 про те, що на виконання зазначеного постанови Черкаського районного суду Черкаської області від 25 липня 2011 року УПСЗН Черкаської РДА здійснило нарахування позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, що склало 3462,00 грн.

Відповідно до рішень УПСЗН Черкаської РДА "Про призначення компенсації ОСОБА_1" від 10 червня 2011 року, від 21 червня 2012 року, від 05 вересня 2013 року, від 28 травня 2014 року, з 2011 року по 2014 рік включно нарахування та виплата позивачу щорічної допомоги на оздоровлення здійснювалась відповідачем у розмірі 90,00 грн.

У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про роз'яснення постанови Черкаського районного суду Черкаської області від 25 липня 2011 року, в якій просив суд надати роз'яснення щодо кінцевої дати нарахування та виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, визначеному вказаним судовим рішенням.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 12 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року, у задоволенні вказаної заяви було відмовлено.

28 липня 2014 року позивач звернувся до УПСЗН Черкаської РДА із заявою про надання розрахунку нарахованих та виплачених йому сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2011-2013 роки, посилаючись на те, що нарахування такої допомоги в розмірі 90,00 грн., тобто на підставі Постанови КМУ № 562 (562-2005-п) , а не Закону № 796-ХІІ (796-12) , є неправомірним, оскільки у постанові Черкаського районного суду Черкаської області від 25 липня 2011 року не зазначено кінцевої дати задоволення позовних вимог.

Листом від 01 серпня 2014 року № К-37/01-06 "Про розгляд звернення ОСОБА_1 щодо виплати грошової компенсації на оздоровлення" відповідач повідомив позивача про те, що на виконання зазначеної постанови йому було здійснено нарахування щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 3462,00 грн. (3552,00 грн. - 90,00 грн. = 3462,00 грн.).

Вважаючи неправомірними рішення відповідача "Про призначення компенсації ОСОБА_1" від 10.06.2011 р., від 21.06.2012 р., від 05.09.2013 р., від 28.05.2014 р. позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Так, спірні правовідносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Законами України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) ( далі - Закон № 796-ХІІ (796-12) ), "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (2857-17) , "Про Державний бюджет України на 2012 рік" (4282-17) , "Про Державний бюджет України на 2013 рік" (5515-17) , "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (719-18) , Постановою Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12.07.2005 р. № 562 (562-2005-п) (далі - Постанова КМУ № 562).

Статтею 48 Закону № 796-ХІІ у редакції від 09 липня 2007 року закріплено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам третьої групи в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Законом України від 28.12.2007 р. (107-17) № 107-V були внесені зміни, зокрема до ст. 48 Закону № 796-ХІІ, та викладено зазначену законодавчу норму у редакції, згідно з якою, одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 (v010p710-08) таке звуження права осіб на одержання щорічної допомоги на оздоровлення і положення Закону від 28.12.2007 р. (107-17) № 107-V про внесення таких змін до редакції ст. 48 Закону № 796-ХІІ - визнано неконституційними, та зазначено, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) діє в попередній редакції, тобто від 09.07.2007 р., відповідно до якої розмір щорічної допомоги на оздоровлення складав чотири мінімальні заробітні плати.

У статті 48 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній на час прийняття відповідачем оскаржуваних рішень 2012, 2013, 2014 років, визначено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Постанови № 562 (562-2005-п) регламентовано: громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам III групи та дітям-інвалідам - 90 гривень.

Згідно з пунктом 4 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (2857-17) , у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 р. № 20-рп/2011 (v020p710-11) щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) пункту 4 розділу VІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (2857-17) було визнано право Кабінету Міністрів України як державного органу, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, на визначення механізму реалізації законів України, у тому числі встановлення порядку та розміру соціальних виплат, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" (4282-17) визначено, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" (5515-17) , що в 2013 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Згідно з пунктом 6-7 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (719-18) , норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Отже, у 2011 році законодавством було регламентовано право осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та є інвалідами 3-ї групи, на одержання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, відповідно до редакції статті 48 Закону № 796-ХІІ від 09.07.2007 р. і Законом України "Про Державний бюджет на 2011 рік" (2857-17) дія саме цієї статті Закону № 796-ХІІ (796-12) не обмежувалась та, зокрема не передбачалось здійснення таких виплат у порядку та розмірах, визначених КМУ.

Як вірно враховано апеляційним судом, оскільки у постанові Черкаського районного суду Черкаської області від 25 липня 2011 року у справі не зазначено кінцевої дати задоволення позовних вимог та зобов'язано УПСЗН Черкаської РДА здійснити нарахування та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, відповідно до ст. 48 Закону № 796-ХІІ, з 15.12.2010 р., то рішення відповідача "Про призначення компенсації ОСОБА_1" від 10.06.2011 р., відповідно до якого позивачу було нараховано та виплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік в розмірі 90,00 грн., тобто згідно з Постановою КМУ № 562 (562-2005-п) , є неправомірним і підлягає скасуванню.

Що стосується іншої частини позовних вимог, слід зазначити про таке.

Так, з наведених вище законодавчих положень вбачається, що починаючи з 2012 року Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідні роки (2012 р., 2013 р., 2014 р.) було передбачено здійснення виплат, зокрема визначених статтею 48 Закону № 796-ХІІ, у порядку та розмірах, установлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів.

Зазначені норми Законів України "Про Державний бюджет України" на відповідні роки (2012 р., 2013 р., 2014 р.) неконституційними не визнавались, були чинними та підлягали виконанню впродовж періоду, на який вони прийняті.

Більш того, станом на 2012-2014 роки включно у ст. 48 Закону № 796-ХІІ було чітко вказано, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Тому, відповідач, приймаючи оскаржувані рішення "Про призначення компенсації ОСОБА_1" від 21.06.2012 р., від 05.09.2013 р., від 28.05.2014 р., діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що в рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому.

Більш того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджує висновки суду апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .