572/2135/15-ц Про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового будинку - 20.09.2017 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового будинку за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення апеляційного суду Рівненської області від 02 березня 2016 року,

У червні 2015 року публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором узагальному розмірі 50 174 долари 09 центів США, яка складається із: 29 256 доларів 14 центів США - заборгованість за кредитом, 15 933 долари 55 центів США - пеня за прострочення тіла кредиту, 2 236 доларів 12 центів США - пеня за прострочення сплати процентів, 2 236 доларів 10 центів США - 3% річних від простроченої суми затілом кредиту, 422 долари 18 центів США - 3% річних від простроченої суми зі сплати процентів; тапро виселення з іпотечного будинку.

Вимоги обґрунтовано тим, що 18 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_7 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 47 тис. доларів США зі сплатою 13,00 % річних на строк до 17 квітня 2017 року. Виконання зобов'язань за кредитом забезпечено іпотекою, в яку ОСОБА_6 передав банку житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1.

У зв'язку із неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитом рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 09 грудня 2010 року у достроковому порядку стягнуто із солідарних боржників ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 315 682 грн 55 коп.

Разом з тим, рішення суду боржником виконано не у повному обсязі, тіло кредиту позичальником повністю не повернуто, у зв'язку з чим продовжується нарахування процентів та пені, що є підставою звернення із даним позовом.

Рішенням Сарненського міського суду Рівненської області від 03 листопада 2015 року у задоволенні позову ПАТ "Державний ощадний банк України" відмовлено у зв'язку із пропуском строку позовної давності для звернення до суду із позовом.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 02 березня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову ПАТ "Державний ощадний банк України" відмовлено по суті позовних вимог.

У касаційній скарзі ПАТ "Державний ощадний банк України", посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову банку.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 18 квітня 2007 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_7. укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 47 тис. доларів США зі сплатою 13,00 % річних на строк до 17 квітня 2017 року. Виконання зобов'язань за кредитом забезпечено іпотекою, в яку ОСОБА_6 передав банку житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1.

У зв'язку із неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитом 27 липня 2010 року прокурором Сарненського району Рівненської області в інтересах ПАТ "Державний ощадний банк України" було подано позов до суду про дострокове повернення ОСОБА_7 та його поручителем ОСОБА_6 всіх запозичених грошових коштів, стягнення процентів, нарахованих за користування кредитними коштами,та пені, на загальну суму 322 333 грн 49 коп.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 09 грудня 2010 року у достроковому порядку стягнуто із солідарних боржників ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 315 682 грн 55 коп.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ "Державний ощадний банк України" у зв'язку із пропуском строку позовної давності для звернення до суду із позовом, суд першої інстанції виходив із того, що у зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору банк,скориставшись правом дострокового повернення кредиту та звернувши рішення до виконання, змінив термін виконання зобов'язання з 17 квітня 2017 року на 05 квітня 2011 року - дату набрання рішення суду законної сили.Тобто, перебіг позовної давності для звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення із житлового приміщення розпочався 05 квітня 2011 року. Позовна давність згідно зі ст. 257 ЦК України закінчилася 06 квітня 2014 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову банку по суті позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що на виконання рішення Сарненського районного суду від 09 грудня 2010 року в межах здійснення виконавчого провадження подружжям ОСОБА_6 були сплачено грошові кошти в розмірі 322 142 грн 56 коп., тобто вся сума заборгованості за кредитним договором, яка була визначена вказаним судовим рішенням, а також 6460 грн 01 коп. понад визначену судом суму боргу, а тому 06 січня 2016 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із повною сплатою боржником заборгованості за виконавчим листом. Згідно розрахунків банку, заборгованість за тілом кредиту не погашена у зв'язку з тим, що банк зараховував сплачені на виконання судового рішення кошти із одночасною конвертацією гривні в іноземну валюту, незважаючи на те, що валютою платежу згідно рішення суду є гривня. Крім того, позивачем нараховано пеню у доларах США та поза межами річного строку позовної давності щодо стягнення пені. Позивач відмовився надати інший розрахунок боргу, а розрахований із порушенням вимог закону борг не може бути стягнуто за рішенням суду.

Із висновками апеляційного суду погодитися не можна.

За ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Вимоги ст. ст. 60, 179, 213, 214, 301 ЦПК України зобов'язують суд з'ясувати обставини, що обґрунтовують заявлені вимоги, на підставі наданих на їх підтвердження доказів.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 60 ЦПК України).

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до ст.ст. 526, 599 ЦК України.

З огляду на викладені норми, не можна погодитися із висновком апеляційного суду про те, що відмова позивача надати розрахунок стягнення пені у гривні та в межах річного строку позовної давності є підставою для відмови у позові, оскільки ст. 11 ЦПК України не обмежує суд у повноваженнях стягнути заборгованість у тій частині, яка розрахована відповідно до вимог закону.

Таким чином, апеляційний суд дійшов помилкового висновку щодо необґрунтованості позову банку.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строків звернення до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з огляду на таке.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України (435-15) ).

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України (435-15) сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

За положеннями ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Встановлено, що 27 липня 2010 року прокурором Сарненського району Рівненської області в інтересах ПАТ "Державний ощадний банк України" було подано позов до суду про дострокове повернення ОСОБА_7 та його поручителем ОСОБА_6 всіх запозичених грошових коштів, стягнення процентів, нарахованих за користування кредитними коштами,та пені, на загальну суму 322 333 грн 49 коп.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 09 грудня 2010 року, яке набрало законної сили 05 квітня 2011 року, у достроковому порядку стягнуто із солідарних боржників ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 315 682 грн 55 коп.

Таким чином, відлік позовної давності за вимогами банку почався із дати набрання законної сили рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 09 грудня 2010 року- 05 квітня 2011 року, а тому у червні 2015 року позивач пропустив строк звернення до суду із даним позовом.