Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючогоЧервинської М.Є., суддів: Завгородньої І.М., Мазур Л.М.,Писаної Т.О., Попович О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства "Аргентум", Львівського закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Львів", Міністерства економічного розвитку і торгівлі про визнання незаконним звільнення та поновлення на роботі, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 07 червня 2016 року,

У березні 2016 року позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що він працював на посаді в.о. генерального директора Державного підприємства "Аргентум". 05 березня 2015 року йому стало відомо, що з 22 січня 2015 року його звільнено від виконання обов 'язків, які тимчасово покладені на ОСОБА_7 Посилаючись на те, що при його звільненні не було дотримано вимог чинного законодавства щодо процедури та порядку звільнення, у тому числі щодо завчасного повідомлення про звільнення, просив суд визнати звільнення незаконним і скасувати наказ Львівського закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Львів" (далі - ЛЗАТ "Торговий дім "Львів") від 22 січня 2015 року № 1 про його звільнення, поновити на роботі на посаді тимчасово виконуючого обов 'язки директора товариства та зобов 'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі укласти з ним трудовий контракт терміном на 5 років. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 22 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 07 червня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено. У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19)

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. У зв 'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що звільнення позивача від виконання обов 'язків директора підприємства не свідчить про звільнення його з роботи, трудові відносини із підприємством не були припинені, у зв 'язку з продовженням роботи на посаді заступника директора з фінансових питань підприємства. Встановивши, що відповідачем не допущено незаконних дій під час звільнення позивача від тимчасового виконання обов 'язків директора підприємства, суд дійшов висновку про відсутність порушення трудових прав позивача у зв 'язку з виданням наказу про припинення тимчасового виконання обов 'язків керівника підприємства. Проте з такими висновками в повній мірі погодитись не можна. Статтями 213, 214, 316 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Вказаним вимогам оскаржувані рішення не відповідають.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 65 ГК України для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов 'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Згідно зі Статутом ДП "Аргентум" керівник підприємства призначається генеральним директором засновника ЛЗАТ "Торговий дім Львів" за погодженням з трудовим колективом. Судом встановлено, що позивач у встановленому Статутом підприємства порядку не призначався на посаду директора ДП "Аргентум", а працює на посаді заступника директора з фінансових питань. Частина 1 ст. 105 КЗпП України

передбачає суміщення професій (посад), тобто можливість виконання працівником на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, обумовлену трудовим договором, додаткові роботи за іншою професією (посадою) або обов 'язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від основної роботи. Наказом від 22 січня 2015 року № 1 його звільнено від тимчасового виконання обов 'язків директора ДП "Аргентум" та призначено для тимчасового виконання обов 'язків директора підприємства - ОСОБА_7 Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбачених трудовим законодавством (ст. ст. 2, 36, 40, 41 КЗпП України ).

Встановивши, що звільнення позивача від тимчасового виконання обов 'язків директора ДП "Аргентум" не свідчить про припинення трудових відносин, та врахувавши, що позивач продовжує працювати на підприємстві на посаді заступника директора з фінансових питань, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оспорюваний наказ не порушує трудових прав ОСОБА_6, у зв 'язку з чим відсутні підстави для його скасування та поновлення позивача на посаді виконуючого обов 'язки директора. Разом з тим, обґрунтовуючи відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції також вдався до з 'ясування обставин щодо організаційно-правової форми ДП "Аргентум", дійшовши висновку, що при реєстрації підприємства як юридичної особи невірно зроблено запис про форму господарювання. На думку колегії, вказаний висновок не впливає на правильність вирішення спору, оскільки такий виник з приводу звільнення працівника з посади виконуючого обов 'язки директора підприємства, що відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України є дією уповноваженого органу, спрямованою на унеможливлення здійснення виконавчим органом - в.о. директора повноважень у сфері управлінської діяльності та не є відстороненням працівника від роботи в розумінні трудового законодавства, а стосується сфери корпоративних відносин. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на вказані порушення уваги не звернув, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги та помилково погодився з викладеними мотивами.

Відповідно до ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносин, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Враховуючи, що судами встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у справі доказам, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ приходить до висновку про зміну рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду з виключенням з мотивувальної частини оскаржуваних рішень посилання на обставини щодо організаційно-правової форми ДП "Аргентум".

Керуючись ст. ст. 335, 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 07 червня 2016 року змінити. Виключити з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції висновок: "Наведені вище дані дають підстави вважати, що при реєстрації Державного підприємства "Аргентум" як юридичної особи невірно зроблено запис щодо організаційно-правової форми господарювання підприємства".

Виключити з мотивувальної частини ухвали апеляційного суду висновок: "Оскільки назва підприємства - державне підприємство "Аргентум" не відповідає дійсній його організаційно-правовій формі, оскільки у ньому відсутня складова державної власності. Натомість засновником ДП "Аргентум" є Акціонерне товариство торговий дім "Львів", що свідчить про порушення при реєстрації його як державного підприємства". В іншій частині рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 07 червня 2016 року залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає .