Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Коротуна В.М., Попович О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Весотра-Харків" про стягнення компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 07 грудня 2016 року,

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він працював водієм у ПАТ "Весотра-Харків" з 1992 року по 15 грудня 2004 року. При його звільненні з ним не було проведено розрахунок, не була виплачена заборгованість по заробітній платі у розмірі 2 867,87 грн, стягнута на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області.

Повний розрахунок з ним ПАТ "Весотра-Харків" провело лише у квітні 2016 року, а тому позивач на підставі ст. 117 КЗпП України, просив суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку (з 01 січня 2005 року по 01 квітня 2016 року) у розмірі 31 995 грн.

Крім того, просив суд у відповідності до ст. 34 Закону України "Про оплату праці" стягнути з відповідача компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати у розмірі 6 134,37 грн.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 21 жовтня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 07 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-УІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу необхідно відхилити, а оскаржуване рішення апеляційного суду залишити без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позов пред'явлено до неналежного відповідача.

Колегія суддів вважає, що апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення місцевого суду та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову у зв'язку з необґрунтованістю вимог з огляду на наступне.

Так, встановивши, що зазначена у позові заборгованість із заробітної плати за період з вересня 1997 по грудень 1999 року та компенсація втрати заробітної плати у зв'язку з порушення терміном її виплати у загальному розмірі 2 867,87 грн, яка була стягнута на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 січня 2000 року, вже була фактично виплачена позивачу у період 2000-2001 років: добровільно відповідачем на суму 1 062,46 грн, а також - через виконавчу службу Харківського району - у розмірі 1 805,41грн, всього - 2 867,87 грн, що підтверджується відповідними платіжними документами та встановлено рішенням Харківського районного суду Харківської області від 29 травня 2013 року, яким ОСОБА_4 було відмовлено у задоволенні аналогічного позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, не виплаті 2 867,87 грн заборгованості по заробітній платі, та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

При цьому надана позивачем постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 15 квітня 2016 року не спростовує вищевказані обставини, які були встановлені рішенням Харківського районного суду Харківської області від 29 травня 2013 року, про повне погашення заборгованості по заробітній платі у розмірі 2 867,87 грн у 2000-2001 роках.

З урахуванням вказаного колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 07 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.