Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Головчук С.В., Заїки М.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області

на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2013 року

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року

у справі № 345/5445/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області

про зобов'язання зарахувати періоди роботи та здійснити перерахунок пенсії, -

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до УПФУ в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області, в якому просила визнати протиправним дії щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням стажу за період з 16 червня 1979 року по 1 січня 2004 року в подвійному розмірі та перерахувати пенсію з часу призначення по даний час з врахуванням стажу за період з 16 червня 1979 року по 1 січня 2004 року в подвійному розмірі. Також просила зобов'язати відповідача виплатити їй недоотримані кошти за період з 2 березня 2001 року.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною відмову УПФУ в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області та зобов'язано провести з 3 квітня 2013 року перерахунок пенсії позивачу, зарахувавши стаж роботи на посаді лікаря-бактеріолога Калуської районної санітарно-епідеміологічної станції за період з 16 червня 1979 року по 1 січня 2004 року в подвійному розмірі як період роботи в інфекційному відділенні, та виплачувати таку пенсію з 3 квітня 2013 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року змінено рішення суду першої інстанції, а позовні вимоги щодо перерахунку та виплати позивачу пенсії за період з 2 березня 2001 року до 2 квітня 2013 року залишено без розгляду.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, УПФУ в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та прийнято нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період з 16 червня 1979 року до 1 березня 2006 року ОСОБА_1 працювала лікарем-бактеріологом в Калуській районній санітарно-епідеміологічній станції, що підтверджується записами в її трудовій книжці та відповідними довідками.

З 02 березня 2001 року позивач отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15)

У серпні 2013 року позивач звернулася до УПФУ в м. Калуші та Калуському районі із заявою щодо перерахунку пенсії з врахуванням стажу в подвійному розмірі.

Однак, відповідачем було відмовлено позивачу у перерахунку призначеної пенсії, оскільки бактеріологічна лабораторія по структурі не є окремим відділом особливо небезпечних інфекцій Калуської СЕС, а тому УПФУ в м. Калуші та Калуському районі не має законних підстав для зарахування в подвійному розмірі стажу роботи позивача.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

За змістом статті 7 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров'я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров'я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності.

У відповідності до наказу Міністерства охорони здоров'я України "Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб" від 19 липня 1995 року № 133 (v0133282-95) , черевний тиф та паратифи, дизентерія, ієрсініози, менінгіт, кашлюк відносяться до небезпечних інфекційних хвороб, а холера - до особливо небезпечних.

Згідно Інструкції по санітарно-епідеміологічному режиму і охороні праці персоналу інфекційних лікарень (відділень), затвердженої наказом МОЗ СРСР № 916 від 04 серпня 1983 року (v0916400-83) , вона призначена для головних лікарів і персоналу інфекційних лікарень і інфекційних відділень, а також для працівників санітарно-епідеміологічних та дезінфекційних станцій, та містить ідентичні вимоги і норми щодо режиму та охорони праці працівників інфекційних лікарень (відділень), бактеріологічних і вірусологічних лабораторій інфекційних лікарень та бактеріологічних лабораторій, що обслуговують інфекційні відділення лікарень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Комунальний заклад Калуська районна санітарно-епідеміологічна станція належить до багатопрофільного закладу охорони здоров'я, до переліку лікарських спеціальностей якого відноситься також лікування інфекційних хвороб.

За період роботи в бактеріологічній лабораторії позивач виконувала роботи, пов'язані з відбором та лабораторним дослідженням біологічного матеріалу на небезпечні інфекційні захворювання: холеру, черевний тиф та паратифи, дизентерію, ієрсініози, дифтерію, менінгіт, кашлюк від хворих, носіїв та об'єктів довкілля цих збудників.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки робота позивача в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я відноситься до категорії робіт, зайнятість на яких дає право на зарахування стажу у подвійному розмірі.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року та постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2013 року, змінену рішенням суду апеляційної інстанції, залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .