Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Червинської М.Є., суддів: Завгородньої І.М., Мазур Л.М., Коротуна В.М., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва про зміну дати звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 01 лютого 2017 року,

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що з 30 грудня 2013 року він був призначений на посаду директора комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва згідно наказу від 30 грудня 2013 року № 135. Розпорядженням Київського міського голови Кличка В.В. від 18 вересня 2015 року № 647 його було звільнено із займаної посади відповідно до пп. 4.3.6 п. 4.3 контракту (п. 8 ст. 36 КЗпП України).

Зазначав, що про своє звільнення він дізнався лише 21 квітня 2016 року, коли йому була видана трудова книжка, відповідно до наказу комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва від 21 квітня 2016 року № 38, при цьому в трудовій книжці було зазначено про його звільнення з 18 вересня 2015 року.

Вважав, що на порушення вимог ст. ст. 47, 116, 117, ч. 5 ст. 235 КЗпП України відповідачем несвоєчасно було видано трудову книжку, не проведено повного розрахунку, а тому просив зобов'язати відповідача змінити дату звільнення з 18 вересня 2015 року на 21 квітня 2016 року, стягнути з відповідача на його користь 80 555 грн 76 коп., з яких: 73 977 грн 01 коп. - середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 19 вересня 2015 року по 21 квітня 2016 року, 6 578 грн 75 коп. - винагорода за результатами роботи за 2015 рік.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 01 лютого 2017 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що обставини, на які посилався позивач, як на підстави для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Встановлено, що розпорядженням Київського міського голови від 30 грудня 2013 року № 228 ОСОБА_3 було призначено на посаду директора комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва. 30 грудня 2013 року між виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та ОСОБА_3 було укладено контракт з директором комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва.

Розпорядженням Київського міського голови Кличка В.В. від 18 вересня 2015 № 647 "Про звільнення ОСОБА_3" звільнено

ОСОБА_3, директора комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва, із займаної посади з 18 вересня 2015 року відповідно до пп. 4.3.6 п. 4.3 контракту з директором комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, від 30 грудня 2013 року (п. 8 ст. 36 КЗпП України).

На виконання розпорядження Київського міського голови КличкаВ.В. від 18 вересня 2015 № 647 "Про звільнення ОСОБА_3", в.о. директора комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва видав наказ від 21 квітня 2016 року № 38, відповідно до якого було наказано старшому інспектору з кадрів вжити заходів щодо належного оформлення та видачі трудової книжки

ОСОБА_3 особисто або поштою, бухгалтерії провести виплати грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки. Того ж дня ОСОБА_3 було видано трудову книжку, копії розпорядження та наказу, а також проведено розрахунок.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Згідно з п. 8 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу (ч. 1 ст. 47 КЗпП України).

Частиною 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Враховуючи, що розпорядження Київського міського голови

Кличка В.В. від 18 вересня 2015 року № 647 "Про звільнення ОСОБА_3" було видане у період тимчасової непрацездатності ОСОБА_3, при цьому виплата належних позивачу сум при звільненні та видача трудової книжки була здійснена 21 квітня 2016 року на підставі відповідного наказу комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва від 21 квітня 2016 року № 38, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність порушень ст. ст. 47, 116 КЗпП України в діях відповідача при звільненні ОСОБА_3 на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України.

При цьому правильним є висновок суду апеляційної інстанції про пропуск позивачем тримісячного строку, встановленого ст. 233 КЗпП України, щодо вимоги про здійснення нарахування винагороди за результатами роботи за 2015 рік, враховуючи, що вказана винагорода нараховувалась на підставі наказу в.о. директора комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва від 31 грудня 2015 року № 194, а з даним позовом позивач звернувся лише у липні 2016 року.

Суди попередніх інстанцій правильно визначились із характером спірних правовідносин, вірно застосували норми права, які підлягають застосуванню, перевірили зазначений позивачем розрахунок належних йому до виплати сум при звільненні, законно та обґрунтовано дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів щодо їх оцінки.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338- 341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 343- 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 01 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.