Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Кафідової О.В., Гримич М.К., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Львівського коледжу будівництва, архітектури та дизайну про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, за касаційною скаргою Львівського коледжу будівництва, архітектури та дизайну на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 31 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 26 грудня 2016 року,

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що працювала у Львівському коледжі будівництва, архітектури та дизайну на посаді заступника директора з виховної роботи, також додатково виконуває роботу за іншою посадою, а саме - викладає українську мову у цьому ж навчальному закладі.

Зазначала, що 07 вересня 2015 року її було ознайомлено з наказом директора коледжу від 03 вересня 2015 року № 118-к/гр, яким передбачено скорочення посади заступника директора з виховної роботи з 07 листопада 2015 року та запропоновано посаду викладача коледжу циклової комісії гуманітарних дисциплін, однак вона зазначила, що не погоджується із запропонованою їй посадою.

Наказом Львівського коледжу будівництва, архітектури та дизайну від 15 жовтня 2015 року № 136-к/тр, їй запропоновано вакантну посаду лаборанта, від якої вона також відмовилась.

Цього ж дня директором коледжу було видано інший наказ № 137-к/тр, яким у зв'зку зі скороченням посади заступника директора з виховної роботи з 07 листопада 2015 року її переведено на посаду викладача дисциплін "Українська мова" та "Етика ділового спілкування" з оплатою згідно з тарифікацією.

Вважає, що переведення позивача на посаду викладача відбулося із грубим порушенням вимог чинного законодавства, без її згоди, чим порушено умови трудового договору та її права та інтереси, оскільки після ознайомлення з наказом про скорочення посади заступника директора з виховної роботи, адміністрацією коледжу було запропоновано декілька вакантних посад, на які вона не погодилась, а повного списку вакантних посад не було надано.

Крім того, 09 листопада 2015 року на ім'я директора коледжу подала письмову заяву про незгоду із переведенням на вищевказану посаду, однак така залишилась без належного реагування.

Посилаючись на те, що її незаконно переведено на посаду викладача дисциплін "Українська мова" та "Етика ділового спілкування", займана раніше нею посада не була виключена із штатного розкладу та на те, що заробітна плата суттєво зменшилась, просила, із урахуванням уточнених позовних вимог, скасувати наказ директора Львівського коледжу будівництва, архітектури та дизайну від 15 жовтня 2015 року № 137-к/тр, поновити її на посаді заступника директора з виховної роботи Львівського коледжу будівництва, архітектури та дизайну від 15 жовтня 2015 року № 136-к/тр, а також стягнути з відповідача на свою користь різницю в заробітку у розмірі 4 638 грн 16 коп. за кожен місяць нижчеоплачуваної роботи.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 31 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 26 грудня 2016 року, позов задоволено.

Скасовано наказ директора Львівського коледжу будівництва, архітектури та дизайну від 15 жовтня 2015 року № 137-к/тр про переведення ОСОБА_4 на посаду викладача дисциплін "Українська мова" (за професійним спрямуванням) та "Етика ділового спілкування".

Поновлено ОСОБА_4 на посаді заступника директора з виховної роботи Львівського коледжу будівництва, архітектури та дизайну з 07 листопада 2015 року.

Стягнуто з Львівського коледжу будівництва, архітектури та дизайну різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи за період з 07 листопада 2015 року по 31 травня 2016 року у розмірі 31 569 грн 41 коп.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді заступника директора з виховної роботи Львівського коледжу будівництва, архітектури та дизайну з 07 листопада 2015 року та в частині стягнення різниці заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи за один місяць у сумі 4 638 грн 16 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі Львівський коледж будівництва, архітектури та дизайнупросить скасуватиоскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), обґрунтовано виходив із того, що позивача переведено на посаду викладача дисциплін "Українська мова" та "Етика ділового спілкування" на підставі наказу директора Львівського коледжу будівництва, архітектури та дизайну від 15 жовтня 2015 року № 137-к/тр без її згоди, як то передбачено ст. 32 КЗпП України, тому такий наказ підлягає скасування, а позивач - поновленню на попередньо займаній посаді.

Правильно зазначено й те, що відповідачем не було дотримано порядок вивільнення, передбачений ст. 49-2 КЗпП України (322-08) , а на момент прийняття оспорюваного наказу - 15 жовтня 2015 року, її попередня посада не була скорочена, оскільки штатний розпис коледжу було затверджено лише 01 січня 2016 року

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу Львівського коледжу будівництва, архітектури та дизайну відхилити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 31 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 26 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.