Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Завгородньої І.М., Коротуна В.М.,

Мазур Л.М., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" про визнання частково недійсним договору та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 29 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 7 грудня 2016 року,

У червні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 25 вересня 2015 року між нею та публічним акціонерним товариством "Банк Михайлівський" (далі - ПАТ "Банк Михайлівський") було укладено кредитний договір "Кредит готівкою", відповідно до умов якого, банк зобов'язався відкрити рахунок у гривні, надати кредит в сумі 18 426 грн 40 коп., у день надання кредиту утримати із суми кредиту комісію за видачу кредиту в розмірі 276 грн 40 коп. та списати з ОСОБА_3 за рахунок отриманого кредиту страхові внески: 2 700 грн по договору страхування від нещасних випадків та 450 грн по договору страхування життя. Фактично, відповідачем було видано кредити в розмірі 15 тис. грн, а не 18 426 грн 40 коп. Починаючи з 25 вересня 2015 року вона почала повертати кредит, але їй незрозуміло, чому вона повинна сплачувати щомісячну суму в якості страхування життя в розмірі 450 грн. 25 травня 2016 року звернулась до ПАТ "Банк Михайлівський" із заявою в якій просила усунути порушення її прав, адже вона не повинна сплачувати вищезазначену суму. ОСОБА_3 вважає, що умови договору, за якими вона повинна сплачувати відповідачу за користування кредитом додаткову щомісячну плату у вигляді страхування життя, комісії за обслуговування кредиту, одноразову суму страхування від нещасного випадку є несправедливими. Загальна сума, яка на її думку була неправомірно стягнута із неї, у період з 25 вересня 2015 року по червень місяць 2016 року, становить 10 043 грн 29 коп.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 29 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду харківської області від 7 грудня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із положень ст.ст. 526, 599, 627 ЦК України та вважав, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню. При укладенні кредитного договору позивач була ознайомлена з умовами кредитного договору та договору добровільного страхування, підписала їх, а тому зобов'язана їх виконувати. Усі умови договорів були узгоджені сторонами добровільно.

Такі висновки судів є правильними з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 25 вересня 2015 року між ОСОБА_3 та ПАТ "Банк "Михайлівський" було укладено кредитний договір "Кредит готівкою", строком повернення до 25 вересня 2018 року, з оплатою процентів у розмірі 0,0001 відсотків річних, комісії за обслуговування кредитної заборгованості та інших плат, передбачених умовами договору.

Відповідно до умов договору банк зобов'язався відкрити рахунок в гривні, надати кредит в сумі 18 426 грн 40 коп., у день надання кредиту утримати із суми кредитну комісію за видачу кредиту в розмірі 276 грн 40 коп. та списати з ОСОБА_3 за рахунок отриманого кредиту страхові внески: 2 700 грн по договору страхування від нещасних випадків та 450 грн по договору страхування життя.

ОСОБА_3 підписала заяву на укладення кредитного договору, та отримала кошти в розмірі 15 тис. грн з урахуванням утриманих платежів згідно умов договору, чим самим погодилась з усіма істотними умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, уклавши кредитний договір, сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов цього договору, у тому числі щодо розміру комісії за видачу кредиту та за обслуговування кредитної заборгованості, які згідно п. 2 заяви встановлені на рівні 1,5% та 3,99% відповідно та підлягають сплаті, що складає відповідно 276 грн 40 коп. разово та 735 грн 21 коп. щомісячно.

Відповідно до графіку платежів до кредитного договору, щомісячний платіж ОСОБА_3 становить 1 259 грн 21 коп., який складається із суми погашення основної суми кредиту, щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості, плати за послугу "СМС-сервіс". Разом із тим, у день підписання договору, а саме, в день надання позивачу коштів, із останньої було списано кошти в сумі 276 грн 40 коп., які є комісією за видачу кредиту та 3 150 грн страхування (а.с. 6).

Будь-яких щомісячних платежів в сумі 450 грн графіком не передбачено. У свою чергу позивачем було сплачено 450 грн за весь період страхування згідно договору добровільного страхування життя, що було передбачено умовами договору, з якими позивач була ознайомлена та погодилась на такі умови.

Як убачається з виписки по особовим рахункам ОСОБА_3 на протязі часу з 25 вересня 2015 року по червень 2016 року сплачувала комісію за кредитне обслуговування в розмірі 735 грн 21 коп.

Отже, суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позову, оскільки оспорюваний позивачем кредитний договір укладений з дотриманням вимог діючого законодавства, сторони були вільними в його укладенні, погодили всі істотні його умови.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ч. 1 ст. 336, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 29 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 7 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.