Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді суддів:Іваненко Я.Л., Заїки М.М., Мойсюка М.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Кіровського відділу Державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6 про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 травня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року,

У грудні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Кіровського відділу Державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, в якому, з урахуванням уточнень, просила: визнати незаконними дії відповідача щодо відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-516, виданого 11 січня 2012 року Кіровським районним судом м. Кіровограда та щодо арешту, оголошення заборони на відчуження і розшуку легкового автомобіля Ford Maverick, 1994 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1; визнати нечинними і скасувати постанови Кіровського відділу Державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції: про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-516, виданого 11 січня 2012 року Кіровським районним судом м. Кіровограда; про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12 липня 2012 року; про розшук майна боржника від 18 липня 2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавчий лист № 2-516, виданий 11 січня 2012 року Кіровським районним судом м. Кіровограда, не відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки не містить даних щодо індивідуального ідентифікаційного номеру боржника та його номеру і серії паспорта. Крім того, відповідач неправомірно наклав арешт на майно, яке перебуває у заставі позивача, чим позбавив останнього законного права, передбаченого статтею 572 Цивільного кодексу України одержати задоволення зобов'язання, забезпеченого заставою, за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року, відмовлено у відкритті провадження у справі з тих підстав, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 січня 2014 року, з огляду на помилковість висновків судів попередніх інстанцій, що позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, скасовано ухвалу судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року, позивачу відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, заочним рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 січня 2008 року у справі № 2-516/08 стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 кошти у сумі 58708,63 грн.

Постановою старшого державного виконавця Кіровського відділу Державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції від 19 березня 2012 року ВП № 31674105 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-516, виданого 11 січня 2012 року Кіровським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 боргу у розмірі 58363,63 грн. та судових витрат 345 грн., а всього у сумі 58708,63 грн.

12 липня 2012 року старшим державним виконавцем Кіровського відділу Державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на автомобіль Ford Maverick, 2.7 TD GL, 1994 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить боржнику ОСОБА_5

Постановою старшого державного виконавця Кіровського відділу Державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції ОСОБА_8 від 18 липня 2012 року про розшук майна боржника автомобіль Ford Maverick, 2.7 TD GL, 1994 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить боржнику ОСОБА_5 оголошено у розшук.

При цьому, судами встановлено, що 19 січня 2006 року ТОВ "Мир Агро Сервіс" (позикодавець) та ОСОБА_5 (позичальник) уклали договір № 001-ФП про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 120000 грн.

Згідно пунктів 2.3. та 3.1. вказаного договору грошові кошти у розмірі 120000 грн. на момент укладення договору передані позичальнику. Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 19 листопада 2012 року.

В якості забезпечення виконання зобов'язання позичальника за цим договором, позичальник надає позикодавцеві у заставу транспортний засіб: легковий автомобіль марки "Ford" модель "Maverick 2.7 TD", 1994 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (пункт 3.3. договору № 001-ФП).

19 червня 2006 року між ТОВ "Мир Агро Сервіс", ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір відступлення права вимоги. За умовами цього договору до ОСОБА_4 перейшло право вимагати від ОСОБА_5 (боржника) повернення суми безпроцентної поворотної фінансової допомоги у розмірі 120000 грн., а останній зобов'язувався повернути кошти до 19 березня 2013 року.

19 червня 2006 року між ОСОБА_4 (заставодержатель) та ОСОБА_5 (заставодавець) було укладено договір застави № 11/348 щодо забезпечення виконання зобов'язань за договором № 001-ФП. Предметом застави за цим договором став автомобіль марки "Ford" модель "Maverick 2.7 TD", 1994 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, вказана застава зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 19 листопада 2012 року.

Вважаючи, оскаржувані постанови відповідача такими, що порушують право одержати задоволення зобов'язання, забезпеченого заставою, за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позову у частині вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови Кіровського відділу Державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-516, виданого 11 січня 2012 року Кіровським районним судом м. Кіровограда, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з їх безпідставності, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження може порушувати права боржника у виконавчому провадженні, яким позивач не є.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.

При цьому, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Тому завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, причому захист прав, свобод та інтересів є похідним, тобто передбачає наявність установленого судом факту їх порушення.

З урахуванням наведених норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 1 статті 7 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (чинного на час виникнення спірних правовідносин) учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Відповідно до статті 12 цього Закону правом оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження наділені сторони та інші учасники виконавчого провадження.

Згідно частин 1, 2 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (чинного на час виникнення спірних правовідносин) сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Отже, оскільки постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження породжує настання відповідних юридичних наслідків саме для боржника, яким ОСОБА_4 не є у виконавчому провадженні ВП № 31674105, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач не наділена правом оскаржувати постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки вона не впливає безпосередньо на її права, свободи чи інтереси та не створює особисто для неї ніяких наслідків.

В той же час, відмовляючи позивачу у задоволенні позову в частині вимог про визнання протиправними та скасування постанов Кіровського відділу Державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції від 12 липня 2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та від 18 липня 2012 року про розшук майна боржника, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що договір застави є недійсним, оскільки забезпечує неіснуюче грошове зобов'язання, а тому позивач не є заставодержателем за нікчемним договором і оскаржувані постанови державного виконавця не можуть порушувати його права, як заставодержателя.

Проте погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може та вважає їх передчасними.

Згідно положень пункту 1 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Вдавшись до з'ясування правової природи укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договору застави та оцінки відповідності умов цього правочину вимогам чинного законодавства, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про його недійсність, оскільки він забезпечує неіснуюче грошове зобов'язання. Також, на думку судів, недотримання сторонами при укладанні вказаного договору законодавчо встановленої форми такого договору, вказує на його нікчемність.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Факт недійсності правочину має встановлюватися судами в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позич звернулася до суду з даним позовом, оскільки, на її думку, діями і рішеннями державного виконавця порушено її законні права та інтереси як особи, яка набула право на звернення стягнення на автомобіль, на який державним виконавцем накладено арешт та заборонено його відчуження.

Натомість, судами не взято до уваги, що предметом дослідження в даній справі є з'ясування питання правомірності дій відповідача щодо накладення арешту, оголошення заборони на відчуження і розшуку легкового автомобіля Ford Maverick, 1994 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та правомірності винесення постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12 липня 2012 року та про розшук майна боржника від 18 липня 2012 року, а не з'ясування дотримання законодавчо встановленої форми укладення договору застави та оцінки його правової природи.

Не встановлення в судовому процесі зазначених вище обставин як таких, що мають суттєве значення у справі, призвело до передчасних та необґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, та відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень.

Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, коли судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконними дій відповідача щодо арешту, оголошення заборони на відчуження і розшуку легкового автомобіля Ford Maverick, 1994 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та про визнання нечинними і скасування постанов Кіровського відділу Державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12 липня 2012 року та про розшук майна боржника від 18 липня 2012 року підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 травня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконними дій відповідача щодо арешту, оголошення заборони на відчуження і розшуку легкового автомобіля Ford Maverick, 1994 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та про визнання нечинними і скасування постанов Кіровського відділу Державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12 липня 2012 року та про розшук майна боржника від 18 липня 2012 року скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 травня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.