Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Коротуна В.М., Мазур Л.М.,

Писаної Т.О., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Авто", публічного акціонерного товариства "Житомир-Авто" про заміну автомобіля; за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства "Житомир-Авто" до ОСОБА_3, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Авто", про стягнення витрат на проведення експертизи та плати за стоянку автомобіля за касаційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Авто" на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 жовтня 2014 року, рішення апеляційного суду Житомирської області від 18 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 28 листопада 2016 року, та касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Житомир-Авто" на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 жовтня 2014 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 18 жовтня 2016 року,

У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про заміну автомобіля, посилаючись на те, що 31 травня 2011 року вона придбала у ТОВ "Фалькон-авто" автомобіль марки "Kia Sorento 2.4 ЕХ4WD5dr7 seats 6А/Т (кузов: НОМЕР_1; двигун НОМЕР_2). Відповідно до договору та акта прийому-передачі автомобіль знаходиться на сервісному та гарантійному обслуговуванні у авторизованого дилера товариства з обмеженою відповідальністю "Фалько-Авто" (далі - ТОВ "Фалько-Авто") в Житомирській області - публічного акціонерного товариства "Житомир-авто" (далі - ПАТ "Житомир-Авто"). Після пробігу 8 877 км двигун автомобіля вийшов з ладу. У зв'язку із чим, 5 грудня 2011 року автомобіль було доставлено до ПАТ "Житомир-авто" для проведення діагностики та гарантійного ремонту. Листом від 7 грудня 2011 року її було повідомлено про те, що виявлені недоліки підлягають усуненню за рахунок власника. 31 січня 2012 року нею подано до ПАТ "Житомир-Авто" заяву щодо проведення необхідності незалежної експертизи автомобіля для встановлення причин несправності двигуна. Відповідно до висновку проведеного з цього приводу експертного авто-технічного дослідження, вихід з ладу двигуна вищевказаного автомобіля мав місце з вини власника. Не погоджуючись з таким висновком ОСОБА_3 звернулась до суду за захистом порушених прав та просила надати їй такий же новий автомобіль, або аналогічний в заміну старого.

У лютому 2013 року ПАТ "Житомир-Авто" звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, у якому просило стягнути на їх користь 11 542 грн 80 коп., з яких 10 612 грн 80 коп. - вартість експертизи за заявою ОСОБА_3, 930 грн - за стоянку автомобіля, 229 грн 40 коп. судового збору, посилаючись на те, що ОСОБА_3 придбала у ТОВ "Фалькон-Авто" вказаний автомобіль. 5 грудня 2011 року вона звернулась до ПАТ "Житомир-Авто" із заявою про проведення діагностики автомобіля і гарантійного ремонту у зв'язку із виходом з ладу двигуна. 25 січня 2011 року ОСОБА_3 подала заяву про проведення незалежної експертизи автомобіля у зв'язку із непогодженням з висновком фахівців ПАТ "Житомир-Авто". Згідно експертного висновку від 28 вересня 2012 року вихід з ладу двигуна автомобіля ОСОБА_3 мав місце з вини власника у зв'язку з порушенням правил експлуатації автомобіля, тому ОСОБА_3 було запропоновано підтвердити проведення ремонту за її рахунок бо забрати автомобіль з автостоянки ПАТ "Житомир-Авто", оплативши вартість зберігання автомобіля із розрахунку 10 грн за добу.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 жовтня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов'язано ТОВ "Фалькон-Авто" в особі ПАТ "Житомир-Авто" замінити автомобіль марки "Kia Sorento 2.4 ЕХ4WD5dr7 seats 6А/Т (кузов: НОМЕР_1; двигун НОМЕР_2 придбаний ОСОБА_3 на новий автомобіль, або аналогічний. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 18 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині вирішення вимог ОСОБА_3 та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в позові. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 28 листопада 2016 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Фалькон-авто" в ухваленні додаткового рішення.

У касаційній скарзі ТОВ "Фалькон-Авто" просить скасувати рішення Коротсенського міськрайонного суду Жимтомирської області від 30 жовтня 2014 року, рішення апеляційного суду Житомирської області від 18 жовтня 2016 року в частині розподілу судових витрат, посилаючись на порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким стягнути всі понесені судові витрати з ОСОБА_3

У касаційній скарзі ТОВ "Фалькон-Авто" просить скасувати ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 28 листопада 2016 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою витрати за проведення експертизи стягнути з ОСОБА_3

У касаційній скарзі ПАТ "Житомир-Авто" просить скасувати рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 жовтня 2014 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 18 жовтня 2016 року в частині розподілу судових витрат, посилаючись на порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким стягнути всі понесені судові витрати з ОСОБА_3

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ТОВ "Фалькон-Авто" на рішення Коротсенського міськрайонного суду Жимтомирської області від 30 жовтня 2014 року, рішення апеляційного суду Житомирської області від 18 жовтня 2016 року, та касаційна скарга ПАТ "Житомир-Авто" на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 жовтня 2014 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 18 жовтня 2016 року - підлягають частковому задоволенню, а касаційна скарга - ТОВ "Фалькон-Авто" на ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 28 листопада 2016 року - відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 31 травня 2011 року позивач придбала у ТОВ "Фалькон-Авто", в особі ПАТ "Житомир-Авто", автомобіль марки "Kia Sorento 2.4 ЕХ4WD5dr7 seats 6А/Т (кузов: НОМЕР_1; двигун НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 7-15).

Після пробігу автомобіля 8 877 км., двигун вийшов з ладу.

5 грудня 2011 року ОСОБА_3 звернулася до ПАТ "Житомир-Авто" про проведення гарантійного ремонту автомобіля, на що отримала рекламаційний акт від 7 грудня 2011 року про необхідність усунення недоліків за рахунок власника з посиланням на недотримання останньою п. 1.12.4 Гарантійних зобов'язань продавця, а саме використання транспортного засобу в місцях, які не призначені для транспорту, у тому числі на дорогах, які не відповідають вимогам ДСТУ 3587-97 "Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану".

25 січня 2012 року ОСОБА_3 звернулась до ПАТ "Житомир-Авто" із заявою про проведення експертизи.

Експертним висновком авто-технічного дослідження від 28 вересня 2012 року, проведеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, встановлено, що вихід з ладу двигуна пов'язаний з пошкодженням шатунного вкладишу четвертого циліндру, який було зруйновано внаслідок настання мастильного голодування з причин відсутності достатнього контролю з боку власника за рівнем мастила у двигуні", тобто з вини власника.

1 липня 2014 року за ухвалою суду проведено судову експертизу, в якій викладено висновок про існування несправності у третьому та четвертому циліндрах двигуна автомобіля на час його придбання внаслідок дефекту завода-виробника, що не могло бути виявлено водієм під час його експлуатації. Зазначений недолік став причиною виходу з ладу двигуна.

Висновком експертів від 9 вересня 2016 року встановлено неможливість визначення чи неполадки двигуна у вигляді встановлення поршневих кілець з замками в одну лінію виникли в процесі експлуатації або були наявні при зборці цього двигуна. На думку експертів причиною виходу з ладу двигуна є масляне голодування, яке почалося внаслідок недотримання водієм автомобіля вимог відповідної інструкції з експлуатації в частині перевірки рівня моторної оливи.

Суд першої інстанції, задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, виходив із доведеності вимог позивача, а саме продажу неналежної якості, що не могло бути виявлено покупцем під час придбання та його використання, а тому з посиланням на ст.ст. 673, 678, 679 ЦК України та ст.ст. 7, 8 Закону України "Про захист прав споживача" вважав виявлений недолік істотним і таким, що тягне за собою заміну транспортного засобу.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду в частині вирішення первісних вимог, виходив із того, що позивачем доведено порушення його прав, однак обрано не той спосіб захисту, що стало підставою для відмови в задоволенні позову.

Судові рішення в частині мотивів відмови в позові до суд касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (ст. 335 ЦПК України).

Так, ТОВ "Фалькон-Авто" та ПАТ "Житомир-Авто" не погоджуються із судовими рішеннями в частині відмови в задоволенні зустрічного позову про стягнення 10 612 грн 80 коп витрат за проведення експертного дослідження 28 вересня 2012 року, яке було проведене за клопотанням ОСОБА_3

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 79 ЦПК України витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз відносяться до судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Так, за змістом п. 2 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" (v0010740-14) порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується виключно ЦПК України (1618-15) . Зазначені витрати не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися як збитки.

Відтак, висновки судів про відмову в позові в частині стягнення з ОСОБА_3 стягнення 10 612 грн 80 коп. витрат за проведення експертного дослідження 28 вересня 2012 року є правильними, оскільки питання про судові витрати не можуть вирішуватись шляхом пред'явлення позову в справі.

Також ТОВ "Фалькон-Авто" та ПАТ "Житомир-Авто" не погоджуються із судовими рішеннями в частині стягнення з останніх на користь ОСОБА_3 14 700 грн понесених нею витрат на проведення експертизи.

Що стосується відшкодування витрат, пов'язаних із проведенням експертизи, колегія суддів вважає, що їх відшкодування та розподіл між сторонами вирішено у порушення вимог ст. ст. 86, 88 ЦПК України.

При цьому витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести сторона, яка заявила клопотання про проведення судової експертизи, а якщо таке клопотання заявлено двома сторонами, то витрати несуть обидві сторони порівну (ст. 86 ЦПК України). Тому в ухвалі про призначення експертизи суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, у тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи експертній установі (судовому експерту, який не є працівником державної спеціалізованої установи) (ст. 7 Закону України "Про судову експертизу"). У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони від оплати витрат, пов'язаних із проведенням судової експертизи, суд скасовує ухвалу про призначення судової експертизи (ч. 2 ст. 86 ЦПК України) і настають наслідки, передбачені ч. 1 ст. 146 ЦПК України.

Законом не заборонено оплатити витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, іншою стороною у справі.

Після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу судом на загальних підставах, визначених ст. 88 ЦПК України. При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 (590-2006-п) "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" встановлено граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз.

З матеріалів справи убачається, що за клопотанням представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 травня 2014 року у справі призначено судову авто технічну експертизу, витрати по оплаті експертизи покладено на ОСОБА_3 Рішенням Житомирської області від 18 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині вирішення вимог ОСОБА_3 та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в позові. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

За таких обставин, апеляційний суд, скасувавши рішення місцевого суду в частині задоволення первісного позову та відмовивши в позові в цій частині, безпідставно залишив рішення місцевого суду про стягнення 14 700 грн понесених ОСОБА_3 витрат на проведення експертизи з ТОВ "Фалькон-Авто" в особі ПАТ "Житомир-Авто", оскільки відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, якщо у позові відмовлено, то витрати не стягуються.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Коротсенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 жовтня 2014 року, та рішення апеляційного суду Житомирської області від 18 жовтня 2016 року в частині стягнення з ТОВ Фалькон-Авто" в особі ПАТ "Житомир-Авто" на користь ОСОБА_3 судових витрат, понесених нею на проведення експертизи відповідно до вимог ст. 341 ЦПК України підлягає скасуванню.

Також у суду були відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат за проведення експертизи в сумі 17 760 грн., про що судом постановлено ухвалу від 28 листопада 2016 року з тих підстав, що оскільки відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, якщо у позові відмовлено, то витрати не стягуються.

Разом із тим, ТОВ "Фалькон-Авто" та ПАТ "Житомир-Авто" просять стягнути з ОСОБА_3 понесені ними витрати за розгляд касаційних скарг.

Так, відповідно до п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" (v0010740-14) (із подальшими змінами) у разі оскарження рішення суду лише в частині відшкодування чи розподілу судових витрат, що не пов'язано з позовними вимогами і не стосується суті спору, сторона не повинна оплачувати за таку скаргу судовий збір.

Оскільки ПАТ "Житомир-Авто" оскаржує судові рішення в частині відшкодування судових витрат, що не пов'язано з позовними вимогами і не стосується суті спору, то за подання його касаційної скарги судовий збір не сплачується.

Ураховуючи, що ПАТ "Житомир-Авто" оплатило касаційну скаргу на рішення Коротсенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 жовтня 2014 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 18 жовтня 2016 року судовим збором, то він підлягає поверненню як помилково сплачений.

Оскільки за подання касаційної скарги ТОВ "Фалькон-Авто" на ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 28 листопада 2016 року сплачено судовий збір відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2011 року "Про судовий збір" і оскаржувана ухвала апеляційного суду є законною, то підстав для вирішення питання про відшкодування заявнику судових витрат за подання указаної касаційної скарги немає.

Керуючись ст. ст. 88, 335, 336, 341, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Авто" та публічного акціонерного товариства "Житомир-Авто" на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 жовтня 2014 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 18 жовтня 2016 року задовольнити частково.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 жовтня 2014 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 18 жовтня 2016 року в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Авто" в особі публічного акціонерного товариства "Житомир-Авто" на користь ОСОБА_3 судових витрат, понесених нею на проведення судової експертизи в сумі 14 700 грн, скасувати.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 жовтня 2014 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 18 жовтня 2016 року в частині позову публічного акціонерного товариства "Житомир-Авто" до ОСОБА_3, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Авто", про стягнення витрат на проведення експертизи залишити без змін.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Авто" на ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 28 листопада 2016 року відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 28 листопада 2016 року залишити без змін.

Зобов'язати Головне управління Державного казначейства у Печерському районі м. Києві повернути публічному акціонерному товариству "Житомир-Авто" сплачений судовий збір у розмірі 3 849 (три тисячі вісімсот сорок дев'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок, що внесені на розрахунковий № 31212253700007, одержувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код ЄДРПОУ - 38004897; банк одержувача - ГУ ДКУ у м. Києві; МФО - 820019; КЕКД - 22030003; символ звітності банку - 253, за квитанцією від 3 листопада 2016 року № 1845.

Оригінал квитанції від 3 листопада 2016 року № 1845 направити публічному акціонерному товариству "Житомир-Авто".

Рішення оскарженню не підлягає.