У Х В А Л А-
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
суддів: Григор'євої Л.I.,
Барсукової В.М., Балюка М.I.,-
розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу
за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного
утримання, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1про визнання
права власності на частину квартири, визнання частково недійсним
свідоцтва про право власності на квартиру, припинення дії договору
довічного утримання в частині, за касаційною скаргою ОСОБА_1на
рішення апеляційного суду Миколаївської області від 12 червня 2007
року,
встановила:
У жовтні 2006 року позивач звернувся в суд із зазначеним
позовом, мотивуючи його тим, що 14 листопада 2000 року між ним,
його дружиною ОСОБА_3 та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено
договір довічного утримання, посвідченого приватним нотаріусом
Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 Відповідно до
договору відповідачка зобов'язалась довічно утримувати його та
ОСОБА_3, забезпечувати харчуванням і одягом, доглядати, надавати
необхідну грошову та іншу допомогу. Він прийняв на себе
зобов'язання передати відповідачці у власність свою АДРЕСА_1
Зазначав, що ОСОБА_3 померла 29 січня 2003 року. Після смерті
дружини він залишився один і потребує догляду. Відповідачка
порушуючи свої зобов'язання, передбачені договором довічного
утримання не бажала виконувати договір, не відвідувала його
помешкання, та не цікавилась станом його здоров'я.
Посилаючись на вищенаведені обставини, просив розірвати
договір довічного утримання від 14 листопада 2000 року,
зобов'язати КП ММБТI зняти спірну квартиру з реєстрації, оформлену
на ім'я ОСОБА_2 та зареєструвати право власності за ним.
У березні 2007 року ОСОБА_2пред'явила зустрічний позов до
ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину спірної
квартири за померлою ОСОБА_3, визнання частково недійсним
свідоцтва про право власності на квартиру, видане на ім'я ОСОБА_1
в зв'язку з їх виконанням та смертю останньої. Посилалась на те,
що спірна квартира набута під час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3,
свідоцтво про право власності видано на ім'я ОСОБА_1, як члена
житлово-будівельного кооперативу, дружина мала право на 1/2
частину цієї квартири, а тому подружжя вдвох уклало з нею договір
довічного утримання, відносно ОСОБА_3 вона виконувала свої
зобов'язання за договором і в цій частині договір припиняється у
зв'язку із смертю останньої.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 квітня
2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний
позов ОСОБА_2 задоволено.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 12
червня 2007 року рішення Заводського районного суду м. Миколаєва
від 6 квітня 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким
позов ОСОБА_1 задоволено частково. Розірвано договір довічного
утримання, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним
нотаріусом від 14 листопада 2000 року за реєстровим №3575. Визнано
за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину АДРЕСА_1. В задоволенні
зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі
ОСОБА_1просить скасувати рішенн апеляційного суду Миколаївської
області від 12 червня 2007 року, посилаючись на неправильне
застосування судом норм матеріального права та порушення норм
процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
підставами
касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування
судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд
касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги
правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції
норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати
або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в
рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або
недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими.
З наявних матеріалів справи вбачається, що оскаржуване судове
рішення постановлено з додержанням норм матеріального і
процесуального права та передбачені ст. 338 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
підстави для його обов'язкового скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 12 червня
2007 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Л.I. Григор'єва
В.М. Барсукова
М.I. Балюк