Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Коротуна В.М., Мазур Л.М.,

Писаної Т.О., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Лутовинівська сільська рада Козельщинського району Полтавської області, Козельщинська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту нікчемним за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 12 грудня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив визнати заповіт померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 його тітки ОСОБА_5, який складено 10 листопада 2011 року та посвідчено секретарем Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області Андрейко Т.Г., нікчемним з підстав порушення вимог закону щодо його форми та посвідчення.

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 10 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 12 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано заповіт померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 від 10 листопада 2011 року, посвідчений секретарем Лутовинівської сільської ради - нікчемним.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив із того, що спірний заповіт відповідає вимогам чинного законодавства, а підстави для визнання його нікчемним, передбачені ст. 1257 ЦК України, відсутні.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, виходив із того, що заповіт складений 10 листопада 2011 року ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_4 із порушенням вимог щодо форми та посвідчення, тому згідно з ч. 1 ст. 1257 ЦК України є нікчемним.

Проте повністю з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5

8 липня 2015 року ОСОБА_3, як спадкоємець за законом, подав до Козельщинської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5

Постановою державного нотаріуса Козельщинської державної нотаріальної контори від 4 вересня 2015 року ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із наявністю посвідченого Лутовинівською сільською радою Козельщинського району Полтавської області 10 листопада 2011 року за реєстром № 150 заповіту ОСОБА_5, який є чинним та позбавляє права на спадкування усіх спадкоємців за законом, у тому числі ОСОБА_3

Згідно вказаного заповіту ОСОБА_5 заповіла все належне їй майно, а саме: дім, присадибну ділянку, господарські будівлі та два паї, що знаходяться в ТОВ АФ "Добробут", ОСОБА_4, яка прийняла спадщину.

Обґрунтовуючи підстави позову, ОСОБА_3 посилався на те, що воля заповідача не була вільною, остання не страждала на хвороби чи вади, які б обмежували її можливість самостійно підписувати заповіт, у зв'язку з чим оспорюваний заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

За правилами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Частиною 4 ст. 207 ЦК України передбачено, що якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Відповідно до вимог ст. 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено.

Аналогічні приписи містяться у пунктах 16, 157 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (z0283-04) (чинної на час посвідчення заповіту).

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним відповідно до вимог ст. 1257 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу в момент вчинення правочину.

Згідно із роз'яснень, які містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) судам відповідно до ст. 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Вирішуючи спір по суті та ухвалюючи рішення про визнання заповіту нікчемним, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_5 була писемною та не страждала фізичними вадами або хворобами, що обмежували її здатність вчинити свій підпис на заповіті, а тому в секретаря Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області не було підстав застосовувати правила ч. 4 ст. 207 ЦК України та посвідчувати заповіт за відсутності особистого підпису ОСОБА_5 на заповіті.

У той же час, на порушення приписів ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не звернув уваги на те, що складений ОСОБА_5 заповіт є оспорюваним правочином і в силу вимог ч. 3 ст. 215 ЦК України не може бути визнано нікчемним.

Таке має значення для вирішення питання, чи підлягають захисту права ОСОБА_3 в обраний ним спосіб.

Порушення судом при розгляді справи норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення, тому ухвалене у справі рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 12 грудня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.