Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Кафідової О.В., Гримич М.К.,Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Карпатський держспецлісгосп" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Підзахаричівська сільська рада Путильського району Чернівецької області, про стягнення шкоди, заподіяної самовільною порубкою лісу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 31 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 21 грудня 2016 року,

У липні 2016 року Державне підприємство "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Карпатський держспецлісгосп" (далі - ДП "СЛАП "Карпатський держспецлісгосп") звернулось до суду з указаним позовом, мотивуючи його тим, що під час проведення працівниками лісової охорони Розтоківського лісництва ДП "СЛАП "Карпатський держспецлісгосп" заходів з охорони лісових угідь на території обходу № 1 кварталів № № 1, 4, л/д № № 9, 170 було виявлено самовільну порубку п'яти дерев породи "Дуб" та "Бук".

10 травня 2016 року було складено протокол про лісопорушення та встановлено, що відповідачі без належних документів спилили та вивезли на власні потреби 5 дерев, з яких: 3 дерева породи "Дуб", діаметром 49 см, 54 см, 47 см відповідно та 2 дерева породи "Бук", діаметром 42 см, 43 см, загальною кубомасою 6 м куб., чим завдали шкоду (збитки) лісовому господарству України, яка згідно розрахунку проведеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" (665-2008-п) становить 41 359 грн 40 коп.

Посилаючись на наведене, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на користь держави в особі Підзахаричівської сільської ради Путильського району Чернівецької області завдану шкоду у розмірі 41 359 грн 40 коп.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 31 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 21 грудня 2016 року, позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь держави в особі Підзахаричівської сільської ради Путильського району Чернівецької області шкоду в сумі 41 359 грн 40 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі заявники просять скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 1166 ЦК України встановлено загальні підстави відшкодування шкоди у позадоговірних (деліктних) зобов'язаннях та передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

Таким чином, цивільне законодавство у деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Виходячи із визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності протиправності його поведінки, завданої шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, а також його вини у завданні шкоди позивачу.

Згідно ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що позивачем доведено, а відповідачами не спростовано, що у квітні 2016 року останніми вчинено самовільну вирубку дерев на території Розтоківського лісництва ДП "СЛАП "Карпатський держспецлісгосп", чим завдано збитків лісовому господарству України на суму 41 359 грн 40 грн., які підлягають відшкодуванню відповідачами в солідарному порядку в дохід держави на рахунок Підзахаричівської сільської ради Путильського району Чернівецької області.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (ст. 335 ЦПК України).

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 31 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 21 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.