461/9583/15-ц Про стягнення страхової виплати - 20.09.2017 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа-страхування", третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_4, про стягнення страхової виплати, за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа-страхування" на рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 21 листопада 2016 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа-страхування" (далі - ПрАТ "СК "Альфа-страхування") на свою користь 40 500 грн страхової виплати, 12 629 грн 35 коп. неустойки за несвоєчасну сплату страхової суми, 11 466 грн 02 коп. інфляційних втрат і 649 грн 11 коп. - 3 % річних.

Свої вимоги ОСОБА_3 обґрунтовувала тим, що 13 листопада 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ньюз Тревел" (далі - ТОВ "Ньюз Тревел"), від імені та за дорученням якого діяв суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - СПД ФОП ОСОБА_4), та ОСОБА_3 було укладено договір на туристичне обслуговування № 173-2014 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6. Зазначила, що за день до запланованого вильоту до Єгипту, а саме у п'ятницю 26 грудня 2014 року, раптово захворів її малолітній син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. При зверненні до Дитячої поліклініки комунальної 4-ї клінічної лікарні їм повідомили, що поїздка за кордон дитині протипоказана. Це стало причиною неможливості здійснення запланованої закордонної поїздки, про що вона телефоном повідомила страховика та турагента. 29 грудня 2014 року вона звернулася до страховика із заявою на здійснення страхової виплати, у зв'язку з настанням страхового випадку, передбаченого п. 6.1.3 Пам'ятки. 27 січня 2015 року вона отримала від страховика листа за № NT278333-74, яким їй було відмовлено у виплаті страхового відшкодування. Дану відмову вважає незаконною та необґрунтованою, такою що порушує її права, умови страхування згідно з Пам'яткою застрахованої особи, Закон України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , Закон України "Про страхування" (85/96-ВР) та положення ЦК України (435-15) .

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 16 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 21 листопада 2016 року, позов задоволено.

Стягнуто з ПрАТ "СК "Альфа-страхування" на користь ОСОБА_3 40 500 грн страхової виплати, 12 629 грн 35 коп. неустойки за несвоєчасну сплату страхової виплати, 11 466 грн 02 коп. інфляційних втрат і 649 грн 11 коп. - 3 % річних.

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ПрАТ "СК "Альфа-страхування" просить скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, не передаючи справи на новий розгляд, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Судові рішення відповідають зазначеним нормам процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про туризм" за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом. Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону. У договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору, зокрема страховик, що здійснює обов'язкове та/або добровільне страхування туристів за бажанням туриста, інших ризиків, пов'язаних з наданням туристичних послуг.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором.

За приписами ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик серед іншого зобов'язаний: протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику; при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Разом із тим відповідно до ст. 988 ЦК України страховик також зобов'язаний: протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За приписами ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Судом установлено, що 13 листопада 2014 року між ТОВ "Ньюз Тревел" (туроператор), яке діє на підставі ліцензії від 30 жовтня 2013 року серії АЕ № 272569, від імені та за дорученням якого на підставі агентського договору від 08 березня 2007 року № 0328/01 діє СПД ФОП ОСОБА_4 (турагент), та ОСОБА_6 (турист) було укладено договір на туристичне обслуговування № 173-2014 ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Відповідно до п. 2.2 договору турагент зобов'язувався відповідно до замовлення туриста забезпечити бронювання та надання туристу комплексу туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язувався на умовах договору прийняти та оплатити їх.

Згідно з п. п. 2.3-2.5 турист та його родина у складі: малолітнього сина ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1) та матері ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_2, інвалід ІІ групи), обрали країну та місце призначення - Єгипет/Хургада, дата туру - із 27 грудня 2014 року по 05 січня 2015 року. Було замовлено готель, харчування, авіаквитки, трансфер, страхування - за програмою "Медичні витрати", "Страхування від нещасного випадку", "Фінансові ризики під час подорожі", а також за Програмою "Страхування від неможливості здійснення поїздки" (додаток № 1 до договору).

Відповідно до п. 4.1 договору загальна вартість замовлених туристичних послуг становить 40 500 грн, і ці послуги були оплачені у повному обсязі, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера від 13 січня 2014 року № 173.

Також туристу видано Пам'ятку застрахованої особи № NT278333 (далі - Пам'ятка), згідно з якою між ПрАТ "СК "Альфа-страхування" як страховиком та ТОВ "Ньюз Тревел" як страхувальником було укладено комплексний договір страхування осіб, що подорожують за кордон (добровільного страхування медичних, фінансових витрат та від нещасних випадків) від 01 квітня 2013 року № 044.0415355.203.

Вищевказаною Пам'яткою передбачено наступне: страховик - ПрАТ "СК "Альфа-страхування"; страхувальник - ТОВ "Ньюз Тревел"; застраховані особи: ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6; строк дії договору за програмою "Медичні витрати", "Страхування від нещасного випадку", "Фінансові ризики під час подорожі" із 27 грудня 2014 року по 05 січня 2015 року; строк дії договору за програмою "Страхування неможливості здійснення поїздки" із 17 грудня 2014 року по 27 грудня 2014 року; дата укладання - 17 грудня 2014 року; загальний страховий платіж - 521 грн 69 коп.

Відповідно до п. 6.1.3.1 Пам'ятки настання збитків застрахованої особи, що настали внаслідок неможливості здійснення ним запланованої зарубіжної поїздки, визнається страховим випадком, якщо неможливість здійснення застрахованою особою зарубіжної поїздки пов'язана із такими подіями: раптовим захворюванням, яке потребує амбулаторного або стаціонарного лікування; нещасний випадок або смерть, що сталися із застрахованою особою.

Згідно з п. 6.1.1 Пам'ятки страховим ризиком є ймовірне настання збитків застрахованої особи в наслідок неможливості здійснення запланованої застрахованою особою зарубіжної поїздки.

Страховим випадком є фактичне настання збитків застрахованої особи, що настали в наслідок неможливості здійснення ним запланованої зарубіжної поїздки, внаслідок чого виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату (п. 6.1.2 Пам'ятки).

Відповідно до п. 6.5.1 Пам'ятки згідно з програмою "Страхування неможливості здійснення поїздки" відшкодовуються матеріальні збитки, що настали внаслідок неможливості здійснення застрахованою особою зарубіжної поїздки з причин, зазначених у п. 6.1.3 Пам'ятки.

Установлено, що за день до запланованого вильоту до Єгипту, а саме у п'ятницю 26 грудня 2014 року, захворів малолітній син позивача - ОСОБА_5. При зверненні до Дитячої поліклініки комунальної 4-ї клінічної лікарні було встановлено певний діагноз, про що видано відповідну довідку, згідно з яким син ОСОБА_5 потребував ліжкового режиму та амбулаторного лікування; поїздка за кордон була протипоказана.

Вказаний випадок став причиною неможливості здійснення запланованої закордонної поїздки, про що позивач телефоном повідомила страховика і турагента.

29 грудня 2014 року позивач звернулася до страховика із заявою на здійснення страхової виплати, у зв'язку з настанням страхового випадку, передбаченого п. 6.1.3 Пам'ятки.

На підтвердження настання страхового випадку, визначеного п. 6.1.3 Пам'ятки, позивачем надано страховику довідку з Дитячої поліклініки комунальної 4-ї клінічної лікарні, із зазначенням діагнозу та необхідністю амбулаторного лікування.

Згідно з листом комунальної 4-ї клінічної лікарні від 23 січня 2015 року № 126 страховик додатково звертався із запитом до цього медичного закладу про підтвердження факту захворювання малолітнього ОСОБА_5 та чи була хвороба перешкодою для здійснення ним закордонної поїздки. Медичний заклад підтвердив факт звернення, підтвердив діагноз захворювання та вказав, що упродовж хвороби дитина потребувала ліжкового режиму та амбулаторного лікування, поїздки за кордон йому були протипоказані.

27 січня 2015 року позивач отримала від страховика листа за № NT278333-74, яким їй відмовлено у виплаті страхового відшкодування.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним є висновок суду першої інстанції, із яким погодився й апеляційний суд, про задоволення указаного позову, оскільки відповідач порушив свої зобов'язання, визначені п. п. 6.1.2, 6.5.1, 6.5.1.2 Пам'ятки, п. п. 2, 3, ч. 1 ст. 988, ч. 1 ст. 990 ЦК України, п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування", ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо невиплати позивачу страхового відшкодування за страховий випадок, передбачений п. 6.1.3.1 Пам'ятки, який стався 26 грудня 2014 року.

Суд дійшов обґрунтованого висновку, що з урахуванням положень п. 6.5.1.2 Пам'ятки страховик зобов'язаний був здійснити страхову виплату застрахованій особі у сумі коштів, витрачених застрахованою особою для здійснення зарубіжної поїздки за власний рахунок, чого не здійснив, чим порушив право позивача на вчасне та повне отримання страхової виплати.

Ухвалюючи рішення у справі, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку згідно з положеннями ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, у результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України.

Зокрема, апеляційний суд обґрунтовано вважав безпідставними доводи апеляційної скарги відповідача щодо неврахування судом першої інстанції рішення господарського суду м. Києва від 09 квітня 2015 року, яким установлено наявність заборгованості страхувальника ТОВ "Ньюз Тревел" перед страховиком ПрАТ "СК "Альфа-страхування" зі сплати чергового страхового платежу у сумі 539 823 грн 49 коп. за останній звітній період до 09 січня 2015 року, зазначивши, що це не є доказом несплати страхових платежів за конкретних застрахованих осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Статтею 212 ЦПК України установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Оскаржувані судові рішення містять висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідають вимогам ст. ст. 213- 215 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.

Таким чином, аналогічні за змістом доводи касаційної скарги із посиланням на рішення господарського суду м. Києва від 09 квітня 2015 року та факт несплати страхувальником чергового страхового платежу були предметом дослідження й оцінки апеляційного суду, який їх обґрунтовано спростував.