Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Завгородньої І.М., Мазур Л.М.,

Писаної Т.О., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та їх скасування за касаційною скаргою ОСОБА_3, подану представником - ОСОБА_4, на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2016 року,

У вересні 2015 року заступник прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області звернувся до суду з позовом до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, їх скасування та витребування землі.

Свої вимоги заступник прокурора мотивував тим, що 6 жовтня 2003 року головою Березанської РДА прийнято розпорядження № 924 про продаж ПП ОСОБА_5 двох земельних ділянок для комерційного використання в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області. Зокрема, земельну ділянку, площею 0,2 га під розміщення атракціону та критої торгової точки, а також земельну ділянку, площею 0,0750 га, як зазначено в розпорядженні, зайняту під будівлями. 6 жовтня 2003 року між ОСОБА_5 та Березанською РДА укладено два нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу зазначених земельних ділянок, згідно із якими до ОСОБА_5 перейшло право приватної власності на них. 22 жовтня 2003 року на підставі цих угод ОСОБА_5 отримав державні акти на право власності на земельні ділянки. 31 жовтня 2003 року ОСОБА_5 продав спірні земельні ділянки ОСОБА_6, уклавши окремі нотаріально посвідчені угоди купівлі-продажу, а покупець 29 березня 2004 року на підставі таких угод отримав правовстановлюючі документи на ці земельні ділянки. 1 липня 2005 року ОСОБА_6 продав спірні земельні ділянки ОСОБА_3, уклавши дві окремі нотаріально посвідчені угоди купівлі-продажу. 16 червня 2006 року ОСОБА_3 отримала державні акти на право власності на спірні земельні ділянки, а саме: серії НОМЕР_1 на земельну ділянку, площею 0,20 га, з кадастровим номером НОМЕР_2, за адресою: АДРЕСА_1 в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області; серії НОМЕР_3 на земельну ділянку, площею 0,0750 га, з кадастровим номером НОМЕР_4, за адресою АДРЕСА_2 в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області. Під час здійснення перевірки у 2012 році було встановлено, що продаж спірних земельних ділянок ПП ОСОБА_5 відбувся з грубим порушенням водного та земельного законодавства, оскільки спірні земельні ділянки знаходяться в межах нормативно визначеної зони прибережної захисної смуги Чорного моря, тому належить до земель водного фонду загальнодержавного значення. Посилаючись на те, що їх передача (відчуження) у приватну власність законодавчо заборонена, тому усі угоди щодо відчуження цих земельних ділянок є недійсними, заступник прокурора просив: визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Березанської РДА від 6 березня 2003 року "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення"; визнати недійсними державні акти на спірні земельні ділянки, видані останньому власнику ОСОБА_3 і скасувати їх, а також витребувати у останньої вказані земельні ділянки.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 1 липня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням цього ж суду від 9 серпня 2016 року стягнуто з Миколаївської місцевої прокуратури № 1, яка є правонаступником прокуратури Березанського району Миколаївської області, 4 125 грн судового збору на користь держави.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2016 року рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 1 липня 2016 року та додаткове рішення цього ж суду від 9 серпня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області № 924 від 6 жовтня 2003 року "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення", в частині прийняття рішення про продаж ПП ОСОБА_5 земельних ділянок, площею 0,2 га, та площею 0,0750 га для комерційного використання в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області. Визнано недійсним, виданий Березанським районним відділом земельних ресурсів Держкомзему України державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 16 червня 2006 року та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 190, на ім'я ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 0,20 га, із кадастровим номером НОМЕР_2, розташовану в АДРЕСА_1 в межах Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області. Визнано недійсним, виданий Березанським районним відділом земельних ресурсів Держкомзему України державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 16 червня 2006 року та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 191, на ім'я ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 0,0750 га, із кадастровим номером НОМЕР_4, розташовану в АДРЕСА_2 в межах Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судового збору.

У касаційній скарзі, поданій представником, ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив із того, що спірні земельні ділянки розташовані в межах законодавчо визначеної прибережної захисної смуги Чорного моря та були неправомірно передані у приватну власність ОСОБА_5, проте прокурор без поважних причин пропустив строк позовної давності для пред'явлення вказаного позову.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, виходив із того, що про порушення прав та інтересів держави прокурор дізнався у жовтні 2012 року, а з указаним позовом звернувся до суду у вересні 2015 року, відтак трирічний строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України останнім не пропущений.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Судом установлено, що 6 жовтня 2003 року головою Березанської РДА Миколаївської області прийнято розпорядження № 924 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення" за яким було прийнято рішення про продаж ПП ОСОБА_5 земельних ділянок для комерційного використання в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, а саме: земельну ділянку, площею 0,2 га під розміщення атракціону та критої торгової точки, а також земельну ділянку, площею 0,0750 га (зайняту під будівлями) (т. 1 а.с. 13).

У цей же день, 6 жовтня 2003 року між ПП ОСОБА_5 та Березанською РДА Миколаївської області укладено два окремі договори купівлі-продажу зазначених земельних ділянок, посвідчені державним нотаріусом Березанської державної нотаріальної контори та зареєстровані в реєстрі за № 1579 та № 1580 відповідно (т. 1 а.с. 18,19).

За вказаними угодами до ОСОБА_5 перейшло право приватної власності на спірні земельні ділянки.

22 жовтня 2003 року на підставі вказаних угод ОСОБА_5 отримав державні акти на право власності на земельні ділянки.

31 жовтня 2003 року ОСОБА_5 продав спірні земельні ділянки ПП ОСОБА_6, уклавши окремі угоди купівлі-продажу земельних ділянок, посвідчені державним нотаріусом Березанської нотаріальної контори та зареєстровані в реєстрі за № 1698, № 1697 (т. а.с. 20, 21).

29 березня 2004 року ОСОБА_6 отримав правовстановлюючі документи на спірні земельні ділянки.

1 липня 2005 року ОСОБА_6 продав спірні земельні ділянки ОСОБА_3, уклавши окремі угоди їх купівлі-продажу, посвідчені приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О.Б., зареєстровані в реєстрі за № 1187, № 1188 (т. 1 а.с. 22, 24).

16 червня 2006 року ОСОБА_3 отримала державні акти на право власності на земельні ділянки, а саме: серії НОМЕР_1 на земельну ділянку, площею 0,20 га, з кадастровим номером НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області; серії НОМЕР_3 на земельну ділянку, площею 0,0750 га, з кадастровим номером НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_2 в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (т. 1 а.с. 26, 27).

Відповідно до схеми місцезнаходження спірних земельних ділянок та повідомлення відділу Држземагенства України у Березанському районі Миколаївської області від 11 вересня 2015 року, вони знаходяться в межах території Коблівської сільської ради та в межах законодавчо визначеної двокілометрової зони прибережної захисної смуги Чорного моря, а саме: земельні ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 знаходиться на відстані 35-40 м. від урізу води Чорного моря до південного краю земельної ділянки та 80-85 м. до північного краю; земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_4 знаходиться на відстані 55-60 м. від урізу води Чорного моря до південного краю земельної ділянки та 125-130 м. до північного краю (т. 1 а.с. 17).

Зазначене підтверджено також довідкою приватного підприємства "Південь Зем" з планом-схемою місця розташування земельних ділянок, відповідно до якої, за даними геодезичної зйомки земельної ділянки площею 0,0750 га з кадастровим номером НОМЕР_4, відстань від урізу води Чорного моря до південної межі земельної ділянки складає 36,75 м та до північної межі земельної ділянки складає 81,78 м, та земельної ділянки площею 0,2 га з кадастровим номером НОМЕР_2, відстань від урізу води Чорного моря до південної межі земельної ділянки складає 58,86 м та північної межі земельної ділянки складає 127,38 м (т. 1 а.с. 194-195).

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ВК України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Згідно із ч. 3 ст. 60 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

За змістом п. "д" ч. 4 ст. 84 та ч. 4 ст. 59 ЗК України землі водного фонду можуть передаватися лише в оренду і не можуть передаватися у власність громадян.

Таким чином встановивши, що спірні земельні ділянки розташовані в межах законодавчо визначеної прибережної захисної смуги Чорного моря, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що в силу ст. 60 ЗК України та ч. 9 ст. 88 ВК України, унеможливлювало її відведення у приватну власність ОСОБА_5

ОСОБА_3 просила суд застосувати строк позовної давності.

Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Так, стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ст. 267 ЦК України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься у ст. 261 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" та ч. 2 ст. 45 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 ч.2 ст. 45 ЦПК України).

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у ст. 46 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 46 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до ст. 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Зазначену правову позицію висловив Верховний Суд України у своїй постанові від 1 липня 2015 року № 6-178цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Місцевим судом установлено, що прокурором у вересні 2015 року пред'явлено позов в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, яка довідалася або могла довідатися про порушення свого права з часу прийняття оскаржуваного розпорядження щодо відчуження земельної ділянки ОСОБА_5 - 6 жовтня 2003 року, оскільки у п. 2 зазначеного оскаржуваного розпорядження (а.с. 13) було вказано, що кошти отримані від ПП ОСОБА_5 за продані йому земельні ділянки, перераховуються на рахунок Коблевської сільської ради, в інтересах якої прокурором пред'явлено вказаний позов, а відтак рада могла довідатися про порушення своїх прав з часу прийняття вказаного документу.

Відтак, установивши зазначені обставини, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що прокурор в інтересах держави звернувся до суду з указаним позовом із пропуском трирічного строку позовної давності, та відмовив в позові з цих підстав, й з врахуванням того, що в судовому засіданні не надано будь-яких доказів про поважність причин пропуску строку позовної давності.

Висновки апеляційного суду про те, що строк позовної давності слід обчислювати з того часу як саме прокуратурі стало відомо про незаконність передачі земельної ділянки у приватну власність, не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, вірно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 1 ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником - ОСОБА_4, задовольнити.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2016 року скасувати та залишити в силі рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 1 липня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.