Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дем'яносова М.В.,

суддів: Іваненко Ю.Г., Леванчука А.О.,

Маляренка А.В., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Житомиргаз", Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" про зобов'язання відновити газопостачання та укласти договір з надання послуг із газопостачання, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 28 листопада 2016 року,

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із указаним вище позовом, в якому просила зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Житомиргаз" (далі - ПАТ "Житомиргаз") відновити газопостачання будинку № 21 по пров. Саєнка в м. Житомирі та укласти з нею договір про надання послуг газопостачання природного газу; стягнути з відповідача на свою користь 25 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 01 червня 2010 року працівники ПАТ "Житомиргаз" від'єднали будинок позивача від газопостачання за самовільне підключення до газомережі. Станом на 01 червня 2010 року позивачу нараховані штрафні санкції у розмірі 21 837 грн 53 коп. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 13 січня 2015 року ПАТ "Житомиргаз" відмовлено у задоволенні позову про стягнення зі ОСОБА_3 указаної заборгованості за спливом строків позовної даності. Позивач неодноразово зверталася до ПАТ "Житомиргаз" із заявами про поновлення надання послуг із газопостачання, але їй було відмовлено. Посилаючись на те, що ПАТ "Житомиргаз" порушує її права як споживача, ОСОБА_3 просила задовольнити позов. Крім того, ОСОБА_3 вказувала, що неправомірними діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінила у розмірі 25 тис. грн.

У подальшому позивач уточнила свої позовні вимоги та остаточно просила зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (далі - ТОВ "Житомиргаз збут") відновити газопостачання до будинку № 21 по пров. Саєнка в м. Житомирі, укласти з нею договір про надання послуг із газопостачання природного газу, стягнути з ПАТ "Житомиргаз" на свою користь 25 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 10 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 28 листопада 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, ухвалою апеляційного суду та просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів, виходячи за межі доводів касаційної скарги згідно з ч. 3 ст. 335 ЦПК України, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Проте судові рішення першої й апеляційної інстанцій не відповідають зазначеним нормам процесуального права щодо законності та обґрунтованості.

Відмовляючи у задоволенні вказаного позову, суд першої інстанції, із висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_3 не сплатила нарахованих відповідачем ПАТ "Житомиргаз" збитків за самовільне підключення до системи газопостачання, що відповідно до п. 9 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 року № 2246 (2246-99-п) , є перешкодою для відновлення газопостачання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем не сплачено заборгованості, яка існує перед відповідачем, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання відновити газопостачання та укласти договір із надання послуг із газопостачання, а також похідних позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

При цьому суд вважав безпідставними доводи позивача про те, що у зв'язку з наявністю рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 січня 2015 року, яким відмовлено ПАТ "Житомиргаз" у стягненні зі споживача ОСОБА_3 заборгованості за споживання природнього газу у розмірі 21 837,53 грн за спливом строків позовної давності, така заборгованість відсутня або підлягає списанню, зазначивши, що суб'єктивне право ПАТ "Житомиргаз" не припинилося, а лише відмовлено у його судовому захисті, що унеможливлює примусове здійснення судом захисту порушеного права.

Однак із вказаними висновками не можна погодитися виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) , оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч. ч. 1 та 2 ст. 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

В уточненій позовній заяві, яка знаходиться на а. с. 57-60, ОСОБА_3 просила зобов'язати ТОВ "Житомиргаз збут" відновити газопостачання до будинку № 21 по пров. Саєнка у м. Житомирі, укласти з нею договір про надання послуг із газопостачання природного газу, а також стягнути з ПАТ "Житомиргаз" на свою користь 25 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, позовні вимоги щодо відновлення газопостачання та укладення договору пред'явлені саме до ТОВ "Житомиргаз збут", стосовно якого у справі відсутні докази на підтвердження того, що воно є правонаступником ПАТ "Житомиргаз".

Натомість у справі на а. с. 49 міститься копія ліцензії на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом серії АВ № 527261, виданої Національною комісією регулювання електроенергетики України 02 серпня 2010 року ПАТ "Житомиргаз"; строк дії ліцензії із 22 березня 2010 року по 21 березня 2015 року.

На а. с. 47 знаходиться постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 28 травня 2015 року № 1640 (v1640874-15) про анулювання ліцензій на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, у тому числі серії АЕ № 295540, виданої ПАТ "Житомиргаз".

Однак на порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, усупереч вимогам ст. ст. 11, 213, 214 ЦПК України не звернув достатньої уваги на предмет і підстави поданого позову, заявлені позовні вимоги, не встановив достатньо повно фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у результаті чого дійшов передчасного висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.

Зокрема, суд не дослідив питання про те, яким чином наявність заборгованості позивача перед відповідачем ПАТ "Житомиргаз" впливає на неможливість відновлення газопостачання до її будинку ТОВ "Житомиргаз збут" та укладення відповідного договору із останнім, перед яким відсутні відомості щодо існування заборгованості. У зв'язку з цим суд не з'ясував позиції відповідача ТОВ "Житомиргаз збут" щодо уточнених позовних вимог стосовно нього.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень першої й апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, у зв'язку з порушенням норм процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини справа, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 28 листопада 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.