757/20469/15 Про визнання частково недійсним умов кредитного договору, визнання дій незаконними, спонукання вчинити певні дії, визнання недійсним договору доручення - 20.09.2017 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_8 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Народна позика", ОСОБА_4, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мінюкової-Кручиної ТетяниПавлівни, про визнання частково недійсним умов кредитного договору, визнання дій незаконними, спонукання вчинити певні дії, визнання недійсним договору доручення, визнання незаконним та скасування рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, за касаційними скаргами ОСОБА_8 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Народна позика" на рішення апеляційного суду м. Києва від 16 січня 2017 року,

У червні 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_8 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Народна позика" (далі - ТОВ "ФК "Народна позика"), ОСОБА_4, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мінюкової-Кручина Т.П., в якому, з урахуванням уточнень, просили визнати недійсними умови п. 11.1 кредитного договору від 08 серпня 2014 року № 0808001/000-КФК/14; визнати незаконними дії ТОВ "ФК "Народна позика" щодо нарахування після 08 лютого 2015 року процентів, пені та штрафних санкцій за кредитним договором та зменшити їх шляхом анулювання, зобов'язати ТОВ "ФК "Народна позика" здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором, визнати недійсним договір доручення від 14 серпня 2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4; визнати незаконними та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мінюкової-Кручиної Т.П. від 03 червня 2015 року № 398, а також визнати такими, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 03 червня 2015 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мінюковою-Кручиною Т.П. про звернення стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, шляхом визнання за ТОВ "ФК "Народна позика" права власності на іпотечне майно.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачі зазначали, що визнають наявність кредитних правовідносин, між тим погасити отриманий кредит та відсотки з об'єктивних причин не змогли, у зв'язку із чим неодноразово зверталися до ТОВ "ФК "Народна позика" з метою врегулювання питання погашення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Проте відповідачем нараховані проценти, пеню та штрафні санкції, навіть після закінчення строку дії договору.

Крім того, вказували, що договір-доручення є таким, що укладений на вкрай невигідних умовах та порушує права ОСОБА_3 як споживача послуг, а виконавчий напис суперечить положенням ст. 88 Закону України "Про нотаріат".

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08 серпня 2016 року, з урахування ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року, позов задоволено частково. Визнано недійсним п. 11.1 кредитного договору від 08 серпня 2014 року № 0808001/000-КФК/14, укладеного між ОСОБА_3 і ТОВ "ФК "Народна позика". Скасовано неустойку, нараховану ТОВ "ФК "Народна позика" за кредитним договором від 08 серпня 2014 року № 0808001/000-КФК/14 після 08 лютого 2015 року. Визнано недійсним договір доручення від 14 серпня 2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мінюкової-Кручиної Т.П. від 03 червня 2015 року щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 таким, що не підлягає виконанню. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 16 січня 2017 року зазначене судове рішення в частині вимог про скасування неустойки, визнання недійсним договору доручення від 14 серпня 2015 року та розподілу судових витрат скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_8 до ТОВ "Фінансова компанія "Народна позика", ОСОБА_4, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мінюкової-Кручина Т.П. про визнання недійсним договору доручення від 14 серпня 2015 року, скасування неустойки відмовлено.

У решті рішення залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_8 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ТОВ "ФК "Народна позика" у касаційній скарзі просить рішення апеляційного суду в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.

Судами встановлено, що 08 серпня 2014 року між ОСОБА_3 та ТОВ "ФК "Народна позика" було укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_3 отримала кредит на споживчі цілі в розмірі 475 тис. грн, терміном на 6 міс., зі сплатою 42 % річних.

15 серпня 2014 року між ОСОБА_3 та ТОВ "ФК "Народна позика" було укладено договір іпотеки, за умовами якого з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань, позивач передала в іпотеку ТОВ "ФК "Народна позика" квартиру АДРЕСА_3.

Згідно з п. 3.1 договору предмет іпотеки є спільною сумісною власністю з ОСОБА_8 який надав згоду на укладання договору іпотеки.

ОСОБА_3 не в повному обсязі виконувала кредитні зобов'язання, внаслідок чого утворилася заборгованість.

03 червня 2015 року приватним нотаріусом Мінюковою-Кручиною Т.П. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки.

15 серпня 2014 року ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_4 договір доручення, за умовами якого довіритель (ОСОБА_8.) доручила, а ОСОБА_4 зобов'язався вчинити від імені довірителя продаж належної ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_2 в разі несплати, несвоєчасної сплати або сплати не в повному обсязі грошових зобов'язань за основним кредитним договором.

ОСОБА_4 на день підписання оспорюваного договору доручення обіймав посаду заступника директора ТОВ "ФК "Народна позика".

Визнаючи недійсним договір доручення, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4, укладаючи оспорюваний договір, діяв в інтересах ТОВ "ФК "Народна позика", оскільки на той час обіймав посаду заступника директора товариства.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним договору та відмовляючи в позові в цій частині, виходив із того, що ОСОБА_4, укладаючи договір, діяв як фізична особа, а не як представник ТОВ "ФК "Народна позика", в трудових відносинах з яким він не перебував. ОСОБА_3 уповноважила відповідача вчиняти дії в її інтересах.

Оспорюваний договір посвідчено нотаріально й приватний нотаріус, вчиняючи нотаріальну дію, перевіряв дієздатність сторін договору, роз'яснював правові наслідки правочину (п. п. 13.3, 13.4 договору).

ОСОБА_3, підписуючи договір, підтвердила, що розуміє значення та умови цього договору та його правові наслідки, дійсність намірів при укладенні договору, а також те, що він не носить фіктивний або удаваний характер (п. 13.2 договору).

З огляду на встановлені обставини, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції обґрунтовано керувався положеннями ч. 3 ст. 238 ЦК України, проте неправильно витлумачив їх зміст та задовольнив позов безпідставно.

Також судами встановлено, що згідно з виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом Мінюковою-Кручиною Т.П. 03 червня 2015 року, звернуто на користь ТОВ "ФК "Народна позика" стягнення заборгованості, яка виникла у ОСОБА_3 на підставі кредитного договору від 08 серпня 2014 року, в сумі 919 565 грн 91 коп. та складається із: заборгованості за кредитом у сумі 475 тис. грн, заборгованості за нарахованими відсотками у сумі 76 437 грн 51 коп., пені за прострочення сплати заборгованості за відсотками в сумі 258 625 грн, штрафу за прострочення сплати за відсотками в сумі 9 500 грн та 3 400 грн плати нотаріусу за вчинення напису на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_4 (а. с. 141 т. 1).

Визнаючи виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що його вчинено приватним нотаріусом з порушенням вимог ст. 88 Закону України "Про нотаріат" та п. 3.1 гл. 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (z0282-12) , оскільки надані приватному нотаріусу документи не свідчили про безспірність заборгованості ОСОБА_3 перед кредитором.

Такі висновки є законними і обґрунтованими.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса" (1172-99-п) (далі - Перелік) для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Відповідно до п. 6.4 договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником (іпотекодавцем) умов основного договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику письмову вимогу про усунення порушення.

Згідно з п. 6.6. договору, вимога про усунення порушень надсилається поштою рекомендованим листом, кур'єрською службою або вручається особисто. Письмова вимога направляється за місцезнаходженням іпотекодавця, зазначеним у цьому договорі. У разі зміни адреси реєстрації (фактичного місця проживання), іпотекодавець зобов'язаний в 3-денний термін повідомити іпотекодержателя щодо зміни адреси реєстрації (фактичного місця проживання). У разі, якщо іпотекодержатель не був повідомлений про такі зміни, направлення повідомлення за адресою іпотекодавця, вказаному в даному договорі, вважається, як направлене належним чином, а іпотекодавець не має права оспорювати факт належного направлення такого повідомлення іпотекодержателем іпотекодавцю.

Якщо порушення, викладені в письмовій вимозі про усунення порушень, не будуть усунуті в строк, зазначений іпотекодержателем у згаданій письмовій вимозі, то вважатиметься, що на розсуд іпотекодержателя або іпотекодавця передав у власність іпотекодержателю предмет іпотеки, або іпотекодержатель набув право продажу предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві наступного календарного дня після закінчення строку, вказаного у письмові вимозі про усунення порушень (п. 6.8 договору іпотеки) (а. с. 102 т. 1).

Також судами встановлено, що фінансовою компанією на адресу місця проживання ОСОБА_3: АДРЕСА_5, було направлено письмову вимогу, в якій рекомендовано боржнику сплатити кредитну заборгованості протягом 30 днів з дати її надсилання та попереджено про наслідки невиконання - вчинення кредитором дій з примусового стягнення заборгованості шляхом позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки (а. с. 110, 111 т. 1).

Разом із тим, як убачається з матеріалів справи та встановлено судами, на порушення п. 6.4 договору письмова вимога про погашення заборгованості за кредитним договором від 15 квітня 2015 року на адресу боржника поштою не рекомендованим листом, як передбачено умовами договору, а цінним листом (а. с. 113 т. 1), а поштове відправлення повернулося відправнику 21 травня 2015 року без вручення ОСОБА_3 з відміткою: за закінченням встановленого строку зберігання (а. с. 113 т. 1).

У справі відсутні докази зміни боржником місця фактичного проживання чи місця реєстрації.

Отже, поштове відправлення, в якому містилася вимога іпотекодержателя про необхідність сплати боржником кредитної заборгованості протягом 30 днів, не отримано ОСОБА_3 та повернулося без вручення з причин спливу строку його зберігання, а не у зв'язку зі зміною позивачем місця проживання.

Указана обставина за обґрунтованими висновками судів виключала подальше вчинення ТОВ "ФК "Народна позика" дій, спрямованих на звернення стягнення кредитної заборгованості ОСОБА_3 на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_4, як шляхом набуття у власність предмета іпотеки, так і право продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Виявлені порушення також свідчили про те, що встановлена приватним нотаріусом заборгованість не є безспірною.

За таких обставин суди дійшли обгрунтованих висновків про наявність правових підстав длявизнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалюючи рішення про скасування неустойки, яка була нарахована ТОВ "ФК "Народна позика" за кредитним договором після 08 лютого 2015 року, суд першої інстанції визнав нараховану заборгованість спірною й одночасно з цих же підстав визнав виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в цій частині, посилався на те, що із зазначеного позивачами предмета та підстав позову в частині скасування неустойки вбачається, що предметом спору стала правомірність нарахування кредитором платежів після 08 лютого 2015 року, що за своєю суттю є запереченням на зазначену у виконавчому написі заборгованість.

Разом із тим встановлену відповідачем кредитну заборгованість визнано спірною й ця обставина слугувала підставою до визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, захист права особи на майбутнє чинним законодавством не передбачено, що залишилося поза увагою суду.

За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення в частині вимог про скасування неустойки, визнання недійсним договору доручення від 14 серпня 2015 року, як ухваленого на неповно досліджених обставинах справи, з порушенням норм матеріального й процесуального права, та відмовив у позові.

Висновки судів про визнання недійсним п. 11.1 кредитного договору, відповідно до якого усі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з цього договору або у зв'язку з ним, у тому числі такі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або визнання недійсним, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Асоціація допомоги постраждалим інвесторам" відповідно до його регламенту, є законними й обґрунтованими, оскільки на час укладання кредитного договору (08 серпня 2014 року) Закон України "Про третейські суди" (1701-15) містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Наведені висновки апеляційного суду є законними і обґрунтованими. Судом повно встановлені обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, правильно визначені правовідносини, що виникли між сторонами, та застосовані відповідні норми матеріального права.