Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євграфової Є.П., Євтушенко О.І., Кадєтової О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про часткове звільнення від сплати заборгованості за аліментами та розстрочку сплати заборгованості за аліментами, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 березня 2017 року, ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 26 квітня 2017 року,

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, вказуючи, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня 2016 року, яке набуло законної сили 22 березня 2016 року згідно з ухвалою апеляційного суду Вінницької області, з нього на користь ОСОБА_5 на дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, стягнуто аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 7 тис. грн щомісячно з дня подання позовної заяви - 07 вересня 2015 року. З часу звернення ОСОБА_5 з позовом про стягнення аліментів і до пред'явлення останньою виконавчого листа до примусового виконання після набрання рішенням законної сили утворилась заборгованість за 7 місяців в розмірі 49 тис. грн. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 квітня 2016 року було відкрито касаційне провадження за його касаційною скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 22 березня 2016 року та зупинене виконання цього рішення. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2016 року його касаційну скаргу відхилено, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 22 березня 2016 року залишено без змін. Ця ухвала направлена на його адресу лише 28 серпня 2016 року, а отримав він її у вересні 2016 року. Таким чином, у зв'язку із тривалістю судового розгляду справи про стягнення аліментів станом на 22 вересня 2016 року утворилася заборгованість за аліментами в розмірі 87 424 грн, яку через скрутне матеріальне становище, викликане хворобою та неможливістю провадити підприємницьку діяльність, він не в змозі сплатити.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просив частково звільнити його від сплати заборгованості до 43 712 грн та стягувати її щомісячними платежами в розмірі 1 тис. грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01 березня 2017 року, ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 26 квітня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, відмовляючи в позові, зазначав про безпідставність позовних вимог щодо часткового звільнення ОСОБА_4 від сплати заборгованості за аліментами, оскільки заборгованість виникла через його суб'єктивне ставлення до обов'язку утримувати дітей до досягнення ними повноліття та небажання виконувати остаточне рішення суду про стягнення аліментів, оскільки ні судовий розгляд справи про стягнення аліментів в суді першої та апеляційної інстанцій, ні зупинення виконання рішення судом касаційної інстанції не позбавляє особу такого обов'язку.

При цьому суд правильно застосував норми матеріального права: ст. ст. 180, 197 СК України, на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (ст. 212 ЦПК України).

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити та залишити ухвалені судами рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 березня 2017 року, ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 26 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.