Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Євграфової Є.П., Євтушенко О.І.,

Кадєтової О.В., Карпенко С.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" про визнання поруки припиненою, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на ухвалу Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2016 року,

У провадженні Долинського районного суду Івано-Франківської області перебуває справа за позовом ПАТ "Брокбізнесбанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ПАТ "Брокбізнесбанк" про визнання поруки припиненою. ПАТ "Брокбізнесбанк", уточнивши позовні вимоги в частині номера та дати іпотечного договору, просило стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на його користь заборгованість за договором про іпотечний кредит від 07 грудня 2007 року № 3927/6 в розмірі 59 541,73 доларів США. ОСОБА_4 просив визнати поруку, що виникла з умов договору поруки № 001, укладеного 07 грудня 2007 року з АБ "Брокбізнесбанк", припиненою.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 у судовому засіданні заявив клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення в Долинському районному суді Івано-Франківської області цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ПАТ "Брокбізнесбанк" про захист прав споживача та визнання недійсним договору. Клопотання мотивоване тим, що 07 жовтня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати недійсним з моменту укладення договір про іпотечний кредит від 07 грудня 2007 року № 3927/6, укладений між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_3 з усіма додатками та доповненнями, визнати недійсним договір іпотеки від 07 грудня 2007 року, укладений між цими ж сторонами, визнати недійсними договори поруки № № 001, 002, укладені ПАТ "Брокбізнесбанк" з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 відповідно. На підставі даного позову відкрито провадження у справі № 343/1880/16-ц. Рішення суду у вказаній справі матиме суттєве преюдиційне значення для вирішення даної справи.

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2016 року, провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням в цивільній справі № 343/1880/16ц за позовом ОСОБА_3 до ПАТ "Брокбізнесбанк" про захист прав споживача.

У поданій касаційній скарзі ПАТ "Брокбізнесбанк" просить зазначені судові ухвали скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що предметом позову у справі за позовом ПАТ "Брокбізнесбанк" є заборгованість ОСОБА_3, яка виникла за договором про іпотечний кредит від 07 грудня 2007 року, який позичальник ОСОБА_3 просив визнати недійсним, тому розглянути дану справу неможливо без вирішення заявленого позову ОСОБА_3 про визнання недійсним оспорюваного кредитного договору.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, зазначав, що предметом спорів є зобов'язання за кредитним договором, а результати розгляду однієї справи можуть мати істотне та суттєве значення при вирішенні іншої справи про визнання недійсним договору, за яким банк просив стягнути заборгованість.

Проте з висновками судів про наявність визначених законом підстав для зупинення провадження у справі погодитися не можна з таких підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України у разі неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, суд зобов'язаний зупинити провадження у цій справі.

Визначаючи наявність підстав, передбачених ст. 201 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у п. 4 ч. 1 цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

У справі, яка переглядається, предметом спору є стягнення боргу станом на серпень 2015 року за кредитним договором, який був укладений в грудні 2007 року.

Підставою для зупинення провадження у справі став факт розгляду судом цивільної справи про визнання недійсним вказаного договору.

Разом із тим визнання недійсним кредитного договору не має наслідком звільнення боржника від виконання зобов'язання з повернення кредиту та від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Проте, суд на порушення вимог п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України, зазначивши конкретну іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, не проаналізував предмети спорів у справах і не вказав обставини, які б давали підстави для висновку про те, що наявність спору у справі про визнання недійсним кредитного договору виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити при розгляді даної справи наявність обставин, якими ПАТ "Брокбізнесбанк" обґрунтовувало свої вимоги.

Крім того, зупинивши провадження у справі, суд порушив право позивача на розумні строки розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справ.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (475/97-ВР) , визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фрідлендер проти Франції", "Павлов та інші проти України").

З огляду на наведене, постановлена судом першої інстанції ухвала про зупинення провадження у справі та ухвала апеляційного суду про залишення її без змін підлягають скасуванню з підстав, визначених п. 2 ст. 342 ЦПК України, з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" задовольнити.

Ухвалу Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2016 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.