Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Євграфової Є.П., Євтушенко О.І.,

Кадєтової О.В., Карпенко С.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Греблянської сільської ради Іршавського району Закарпатської області, Управління Держгеокадастру в Іршавському районі Закарпатської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, скасування державної реєстрації земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у відновленні меж земельної ділянки та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 21 грудня 2016 року,

У червні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, Греблянської сільської ради Іршавського району, Управління Держземагентства в Іршавському районі про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, повернення земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, мотивуючи тим, що вона після смерті матері успадкувала земельні ділянку площею 0,2 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка) та земельну ділянку площею 0,19 га для ведення особистого підсобного господарства, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 12 вересня 2008 року.

Із акта перевірки від 26 квітня 2013 року № 04/04/00020 позивачу стало відомо, що Греблянська сільрада рішенням від 29 листопада 2012 № 01-02/47 погодила ОСОБА_4 технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1477 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1.

У липні 2013 року ОСОБА_4 пред'явила до ОСОБА_3 зустрічний позов про усунення перешкод у здійсненні права власності на землю, зазначаючи, що суміжний землекористувач ОСОБА_3 відмовилася погоджувати межу, у зв'язку з чим рішенням Греблянської сільської ради від 29 листопада 2012 року № 01-02/47 доручено сільському голові погодити акт погодження меж суміжних земельних ділянок ОСОБА_4 і ОСОБА_3 На момент прийняття цього рішення ОСОБА_3 не мала розробленої технічної документації з відновлення меж земельної ділянки в натурі.

Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 10 липня 2013 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 24 лютого 2015 року первісний позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Греблянської сільської ради Іршавського району від 29 листопада 2012 року № 01-02/47 "Про погодження технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі, яка належить ОСОБА_4, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд".

Зобов'язано Управління Держземагентства в Іршавському районі Закарпатської області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, та виключити із Державного земельного кадастру відомості про вказану земельну ділянку, внесені на підставі технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), шляхом скасування відповідних записів у Поземельній книзі.

Зобов'язано ОСОБА_4 повернути самовільно зайняту частину земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1, Іршавський район, та належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на землю від 16 жовтня 1997 року серії НОМЕР_2 та не чинити перешкод ОСОБА_3 у користуванні цією земельною ділянкою.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 21 грудня 2016 року зазначене судове рішення скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні первісного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задовольнено частково.

Усунуто ОСОБА_4 перешкоди у користуванні належною до будинку АДРЕСА_1 земельною ділянкою в частині, прилеглій до будинку АДРЕСА_1, по лінії, визначеній технічною документацією із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виготовленою ОСОБА_4 у листопаді 2012 року, починаючи з боку дороги від точки № 1 до стіни літньої кухні, належної будинку АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_3 демонтувати розташований у цій частині земельної ділянки фундамент із огорожею, демонтувати до зазначеної лінії встановлену на земельній ділянці бруківку, звільнити ділянку від двох кущів винограду та перенести будку для собаки за визначену вказаною лінією межу на земельну ділянку, належну будинку АДРЕСА_1.

У решті зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Судами встановленіі та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини.

На підставі рішення Виконавчого комітету Греблянської сільської ради Іршавського району Закарпатської області від 13 березня 1997 НОМЕР_4 ОСОБА_5 16 жовтня 1997 року був виданий державний акт серії НОМЕР_3 на право приватної власності на землю, а саме: на присадибну ділянку площею 0,15 га та на ділянку, призначену для ведення особистого підсобного господарства площею 0,22 га, що розташовані на території Греблянської сільської ради; на ім'я ОСОБА_6. 16 жовтня 1997 року був виданий державний акт серії НОМЕР_2 на право приватної власності на землю, а саме: на присадибну ділянку площею 0,2 га та на ділянку, призначену для ведення особистого підсобного господарства площею 0,19 га, що розташовані на території Греблянської сільської ради.

Державними актами зафіксовано, визнано сторонами та відповідає іншим матеріалам справи і дійсним обставинам, що присадибна земельна ділянка, на яку був виданий акт ОСОБА_5, розташована за адресою: АДРЕСА_1 і по лінії Б-В межує із присадибною земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, на яку був виданий акт на ім'я ОСОБА_7, що в ньому ця межа із сусідньою ділянкою відображена по лінії Д-А.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що зафіксовано свідоцтвом про смерть, виданим Греблянською сільською радою 27 лютого 2006 року.

13 липня 2007року Греблянською сільрадою видано свідоцтво про смерть ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 21 березня 2008 року в справі № 2-о-54/08 встановлено, а також убачається з інших документів, що правильним зазначенням прізвища, імені та по батькові цієї особи є "ОСОБА_7".

12 вересня 2008року ОСОБА_3 державним нотаріусом Іршавської державної нотаріальної контори ПлетньовоюЛ.М. видано за реєстровим № 1-1358 свідоцтво про право на спадщину за заповітом її матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, на спадкове майно, що складається, зокрема, із присадибної земельної ділянки, яка належала спадкодавцю на підставі державного акта серії НОМЕР_2 на право приватної власності на землю від 16 жовтня 1997 року. За ОСОБА_3 08 листопада 2008 року зареєстровано право власності на житловий будинок із надвірними спорудами АДРЕСА_1.

У листопаді 2012 року ТОВ "Меридіан-ІР" на замовлення ОСОБА_4 виготовило Технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) стосовно земельної ділянки в АДРЕСА_1 Іршавського району, яка належала ОСОБА_5 і призначалася для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Документи були складені щодо земельної ділянки площею 0,1477 га, право власності ОСОБА_5 на яку як на присадибну ділянку посвідчувалося державним актом серії ЗК № 005-14026 на право приватної власності на землю від 16 жовтня 1997 року, земельній ділянці надано кадастровий № НОМЕР_1.

Указану Технічну документацію було погоджено рішенням 10-ї сесії 6-го скликання Греблянської сільської ради від 29 листопада 2012 року № 01-02/47 без урахування відсутності згоди ОСОБА_3 на погодження ОСОБА_4 межі між земельними ділянками.

25 грудня 2012 року ОСОБА_4 державним нотаріусом Іршавської державної нотаріальної контори Плетньовою Л.М. видано за реєстровим № 1-1186 свідоцтво про право на спадщину за заповітом її матері ОСОБА_5, яка померла 27 лютого 2006 року, на спадкове майно, що складається, зокрема, із земельної ділянки, яка належала спадкодавцю на підставі державного акта серії НОМЕР_3 на право приватної власності на землю від 16 жовтня 1997 року, має цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, площу 0,1477 га, кадастровий № НОМЕР_1.

За ОСОБА_4 28 січня 2013 року на підставі указаного свідоцтва зареєстровано право власності на зазначену земельну ділянку в АДРЕСА_1 Іршавського району, датою первинної реєстрації ділянки вказано 16 жовтня 1997 року.

Надаючи оцінку наведеним обставинам та вирішуючи, які норми матеріального права підлягають до застосування у спірних правовідносинах, апеляційних суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив із того, що правомірність набуття свого часу землі у власність спадкодавцями ОСОБА_5 і ОСОБА_6, а також законність виданих їм тоді державних актів на землю, достовірність зафіксованих у них даних і параметрів щодо земельних ділянок презюмуються, як презюмується й правомірність власне набуття відповідних майнових прав щодо відповідних земельних ділянок спадкоємцями ОСОБА_9 і ОСОБА_3 (ст. ст. 4, 86 ЦК Української РСР 1963 року, ст. ст. 3, 6, 17, 22, 23, 67, 96, 97, 99, 100 ЗК України 1990 року, ст. ст. 2, 8, 12- 14, 49 Закону України "Про власність", ст. ст. 11, 316, 328, 373, 380, 381, 1216- 1218, 1220, 1222, 1223, 1225, 1268, 1296- 1299 ЦК України, ст. ст. 2, 78- 81, 131 ЗК України 2001 року).

Відповідно до положень ст. ст. 12- 16, 21, 317- 319, 321, 386, 391, 396 ЦК України, ст. ст. 90, 95, ч. ч. 1, 2, п.п. "б", "г", "д" ч. 3 ст. 152, ч. 1 ст. 155, ч. ч. 1, 2, 5 ст. 158 ЗК України, особа здійснює свої права та виконує цивільні обов'язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, зловживання правом не допускається; особа діє у цивільних відносинах вільно, повинна діяти добросовісно, розумно, передбачаючи наслідки; власник земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку, рівно як і особа, яка має речове право на чуже майно, в т.ч., право користування земельною ділянкою, вправі вимагати захисту свого права від порушень, зокрема, й від таких, що не пов'язані із позбавленням володіння, може вимагати визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, правового акта індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, може судовим порядком вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, апеляційний суд виходив із того, що офіційно встановлена і погоджена власниками межа між відповідними земельними ділянками у спірній зараз частині мала форму прямої лінії і спору між попередніми власниками стосовно цього не було, що визнано сторонами та відповідає обставинам справи. Ця межа зафіксована державними актами, які є офіційними документами, що посвідчують право власності на землю саме в тих параметрах, які в них відображені, державні акти як документи щодо права власності на землю мають перевагу над іншими документами, міркуваннями, показаннями тощо, які не встановлюють і не посвідчують відповідне право. Державні акти на час розгляду справи підлягають врахуванню, їх незаконна ревізія недопустима, з урахуванням змісту цих документів і, водночас, враховуючи час їх оформлення і дійсні обставини щодо землекористування була виготовлена технічна документація із землеустрою. З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстава, з якої ОСОБА_3 пред'явила первісний позов, а саме - порушення її прав унаслідок захоплення сусідкою ОСОБА_4 частини її земельної ділянки із наступним юридичним оформленням цього факту відповідною технічною документацією із землеустрою, рішенням органу місцевого самоврядування та подальшою державною реєстрацією права власності на землю, не знайшли свого підтвердження належними і допустимими доказами.

Задовольняючи частково зустрічний позов, апеляційний суд виходив із того, що факт накладання в плані земельних ділянок доведений. Накладання має місце по всій довжині межі, має умовно вигнуту серпоподібну форму і займає площу 156,75 кв. м, а якщо береться до уваги межа, зафіксована технічною документацією із землеустрою щодо ділянки НОМЕР_4, накладання має місце у передній частині домоволодінь (від дороги), становить вузьку смугу неправильної геометричної форми, замкненої ламаною лінією, і займає площу 21,25 кв. м. Оскільки землекористування, що зафіксоване технічною документацією із землеустрою щодо ділянки НОМЕР_4, у місці проходження межі із ділянкою НОМЕР_5 майже збігається із фактичним землекористуванням у місці проходження межі (за винятком вищевказаної розбіжності), причини появи обставин, через які є відмінності між параметрами, зафіксованими державними актами, і тими, що зафіксовані технічною документацією, заслуговують на увагу та враховують динаміку землекористування в часі, апеляційний суд вважав таким, що відповідає обставинам даної справи та справедливим застосування в спорі саме параметрів, установлених технічною документацією із землеустрою щодо ділянки НОМЕР_4 в с. Гребля. Таке, крім іншого, є значно менш обтяжливим для сторони ОСОБА_3 порівняно із параметрами, встановленими на підставі державних актів на землю, за якими площа накладання є більшою, ніж у сім разів і охоплює всю довжину ділянки.

Також апеляційний суд визнав доведеним і встановленим, що бетонний фундамент із огорожею з плаского шиферу, два (а не три) кущі винограду, мощення з бруківки влаштоване у передній частині двору (від дороги) двору будинковолодіння АДРЕСА_1 до будівлі літньої кухні та будка для пса знаходяться на частині земельної ділянки, яка у плані входить до площі накладання ділянки АДРЕСА_1 на ділянку НОМЕР_4 у с. Гребля, тобто, знаходяться в межах земельної ділянки, право власності на яку оформлене за ОСОБА_4

З огляду на встановлені обставини та ураховуючи, що власник заперечує правомірність розташування цих об'єктів на його земельній ділянці і на реалізацію свого права вимагає судовим порядком усунути перешкоди у здійсненні свого права власності, зобов'язавши ОСОБА_3, яка не усуває перешкоди в позасудовому порядку, звільнити земельну ділянку від цих об'єктів, прибрати їх за межу ділянки, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення таких вимог.

Відмовляючи в задоволенні решти вимог за зустрічним позовом, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для захисту, оскільки вимоги спрямовані на майбутнє.

Наведені висновки апеляційного суду є законними і обґрунтованими. Судом повно встановлені обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, правильно визначені правовідносини, що виникли між сторонами, та застосовані відповідні норми матеріального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду та зводяться до переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка в межах апеляційного перегляду.

Підстав для скасування вказаного судового рішення не вбачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 21 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.