Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євграфової Є.П., Євтушенко О.І., Кадєтової О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про продовження строку для прийняття спадщини, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 13 лютого 2017 року, рішення апеляційного суду Херсонської області від 30 березня 2017 року,

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його мати ОСОБА_6, після смерті якої відкрилася спадщина на майно - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Із заявою про прийняття спадщини після смерті матері він до нотаріальної контори не звертався, оскільки на той час проходив строкову військову службу у лавах Збройних сил СРСР, що позбавило його можливості прийняти спадщину протягом шести місяців із дня її відкриття.

Спадщину після смерті матері прийняв його брат ОСОБА_7, фактично вступивши у володіння спадковим майном та якому 26 лютого 1992 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер, спадщину після якого прийняла його дружина - відповідач ОСОБА_5

На підставі ст. ст. 549, 550 ЦК Української РСР, ОСОБА_4 просив продовжити йому строк для прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року його матері ОСОБА_6

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 13 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 30 березня 2017 року зазначене судове рішення змінено, виключено із описової та мотивувальної частин посилання про те, що ОСОБА_4 заявив вимогу про встановлення йому додаткового строку на прийняття спадщини та відмову ОСОБА_4 у визначенні додаткового строку на прийняття спадщини.

У решті рішення залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить ухвалені в справі рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем поважності причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення дій, необхідних для прийняття спадщини після смерті матері.

Крім того, подальша поведінка позивача після закінчення проходження ним військової строкової служби, за умов обізнаності про наявність спадкового майна, протягом більш ніж тридцяти років, не була спрямована на прийняття спадщини після смерті матері та свідчить про відсутність правових підстав, з якими закон пов'язує можливість продовження строку на прийняття спадщини та визнання причин пропуску такого строку поважними.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, зазначав, що останній в описовій та мотивувальній частинах безпідставно вказав про те, що позивач заявив вимогу про встановлення додаткового строку на прийняття спадщини та відмову у цих вимогах, оскільки такі позовні вимоги ОСОБА_4 не заявлялися. Оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинності ЦК України (435-15) 2003 року, то застосуванню до спірних правовідносин підлягає ЦК Української РСР (1540-06) 1963 року, яким не передбачено вирішення судом питання про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

При цьому апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (ст. 212 ЦПК України).

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити та залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 13 лютого 2017 року у незміненій рішенням апеляційного суду Херсонської області від 30 березня 2017 року частині та рішення апеляційного суду Херсонської області від 30 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.