523/7635/15-ц Про стягнення кредитної заборгованості - 20.09.2017 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "РайффайзенБанк Аваль" до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення кредитної заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_8, в інтересах якого діє ОСОБА_9, на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 липня 2015 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 18 лютого 2016 року,

У травні 2015 року публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення кредитної заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21 червня 2006 року між ПАТ "РайффайзенБанк Аваль" та відповідачем ОСОБА_7 був укладений кредитний договір, за умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 42 тис. дол. США строком на 240 місяців до 21 червня 2026 року із сплатою 12 % річних, а останній повинен був щомісячно до 15 числа повертати кредит зі сплатою процентів за користування ним відповідно до графіку платежів (далі - Кредитний договір).

Кредитні зобов'язання були забезпечені порукою ОСОБА_8

З метою зменшення фінансового навантаження на позичальника, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_7 13 травня 2011 року уклали додаткову угоду до Кредитного договору, відповідно до якої строк кредиту був збільшений на 120 календарних місяців з остаточним терміном погашення 21 червня 2036 року. Поручитель ОСОБА_8 надав згоду на зміну умов Кредитного договору (далі - Додаткова угода).

Посилаючись на те, що боржник зобов'язання за укладеними договорами належним чином не виконав і станом на 01 квітня 2015 року утворилася кредитна заборгованість у розмірі 47 319 дол. США 45 центів, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України 1 109 706 грн 55 коп., позивач просив суд стягнути указану суму заборгованості солідарно із боржника та поручителя.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 02 липня 2015 року позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за Кредитним договором № 014/0075/74/57568 від 21 червня 2006 року на загальну суму 47 319 дол. США 45 центів, що за офіційним курсом Національного банку України складає 1 109 706 грн 55 коп., з яких заборгованість за кредитом - 40 912 дол. США 27 центів, (959 449 грн 31 коп.), заборгованість за відсотками - 3 427 дол. США 17 центів (80 341 грн 88 коп.), пеня за несвоєчасне погашення кредиту та за прострочення погашення процентів за кредитом - 2 980 дол. США 01 цент (69 885 грн 36 коп.).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 18 лютого 2016 року змінено заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 липня 2015 року.

Абзац перший резолютивної частини рішення суду першої інстанції доповнено словом "частково".

Абзац другий резолютивної частини рішення суду першої інстанції викладено в наступній редакції:

"Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за Кредитним договором № 014/0075/74/57568 від 21 червня 2006 року на загальну суму 44 339 дол. США 44 центи, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 01 квітня 2015 року складає 1 039 821 грн 19 коп., та 69 885 грн 36 коп., з яких заборгованість за кредитом - 40 912 дол. США 27 центів (959 449 грн 31 коп.), заборгованість за відсотками - 3 427 дол. США 17 центів (80 341 грн 88 коп.), пеня за несвоєчасне погашення кредиту та за прострочення погашення процентів за кредитом - 69 885 грн 36 коп.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі, ОСОБА_8, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржені рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 21 червня 2006 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та відповідачем ОСОБА_7 був укладений Кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав останньому кредит у розмірі 42 тис. доларів США строком на 240 місяців по 21 червня 2026 року із сплатою 12% річних, а ОСОБА_7 взяв на себе обов'язок щомісячно до 15 числа повертати кредит зі сплатою процентів за користування ним відповідно до графіку платежів.

З метою забезпечення кредитних зобов'язань ОСОБА_7, 21 червня 2006 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_8 був укладений Договір поруки, згідно якого ОСОБА_8 зобов'язався у повному обсязі відповідати за виконання умов Кредитного договору боржником ОСОБА_7

Відповідно до п. 1.2. Договору поруки Поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед Банком відповідати по зобов'язанням Боржника, які виникають з умов Кредитного договору в повному обсязі цих зобов'язань.

У випадку невиконання Боржником взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, Поручитель несе солідарну відповідальність перед Банком у тому ж обсязі, що боржник, включаючи сплату основного боргу за Кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки (п. 2.1. Договору поруки).

Судами також установлено, що з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_7 13 травня 2011 року уклали Додаткову угоду до Кредитного договору, відповідно до якої строк кредиту був збільшений на 120 календарних місяців з остаточним терміном погашення 21 червня 2036 року. Поручитель ОСОБА_8 надав згоду на зміну умов Кредитного договору, що підтверджується його власноручним підписом в Додатковій угоді до Кредитного договору.

Судом апеляційної інстанції установлено, що згідно із розрахунком кредитної заборгованості станом на 01 квітня 2015 року заборгованість ОСОБА_7 становить суму в розмірі 44 339 дол. США 44 центи, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 01 квітня 2015 року складає 1 039 821 грн 19 коп., а також 69 885 грн 36 коп., з яких заборгованість за кредитом - 40 912 дол. США 27 центів (959 449 грн 31 коп.), заборгованість за відсотками - 3 427 дол. США 17 центів (80 341 грн 88 коп.), пеня за несвоєчасне погашення кредиту та за прострочення погашення процентів за кредитом - 69 885 грн 36 коп.

Судом апеляційної інстанції також установлено, що особа, яка подала апеляційну скаргу не спростував і не надав суду доказів невідповідності указаного розрахунку дійсним обставинам справи.

Останній платіж за Кредитним договором боржник ОСОБА_7 здійснив 14 січня 2015 року у сумі 149 дол. США.

Задовольняючи позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання боржником ОСОБА_7 його кредитних зобов'язань, виконання яких було забезпечено порукою ОСОБА_8, утворилась спірна сума кредитної заборгованості, яка підлягає стягненню солідарно із боржника та поручителя.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився із висновком районного суду про необхідність солідарного стягнення кредитної заборгованості із боржника та поручителя, у зв'язку із невиконанням ОСОБА_7 його кредитних зобов'язань. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав на неможливість розрахунку і стягнення суми пені за порушення зобов'язання в іноземній валюті і, встановивши, що пеня за несвоєчасне погашення кредиту та за прострочення погашення процентів за кредитом становить 69 885 грн 36 коп., змінив рішення районного суду в частині стягнення з відповідачів указаної суми пені в національній валюті.

Колегія суддів погоджується із указаними висновками суду першої інстанції в частині, яка не була змінена апеляційним судом, та із зазначеними висновками суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 6.5. Кредитного договору Кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у випадках невиконання Позичальником умов Кредитного договору. Таке стягнення здійснюється за рахунок коштів, майна та майнових прав Позичальника, включаючи забезпечення за Кредитним договором, за умови попереднього (за 30 днів) повідомлення Позичальника рекомендованим листом.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Судами установлено, що відповідач ОСОБА_7 21 червня 2006 року отримав кредит у сумі 42 тис. дол. США та здійснював часткове погашення кредитної заборгованості до 10 листопада 2014 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 29 грудня 2014 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" направило на адресу боржника та поручителя письмову вимогу про дострокове погашення кредитної заборгованості та про усунення порушення основного зобов'язання (т.1, а.с.35, 36). Матеріали справи містять зворотні повідомлення про отримання відповідачами письмової вимоги банку 12 лютого 2015 року (т. 2, а.с.207, 208).

Також, судом апеляційної інстанції установлено, що 14 січня 2015 року позивальник ОСОБА_7 здійснив часткову оплату кредитної заборгованості на суму 149 дол. США і надалі погашення кредитної заборгованості не здійснював.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що за змістом ч. 1 ст. 192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України, Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті може застосовуватись тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованості за кредитом та стягнення відсотків за користування валютним кредитом, та не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення пені.

У відповідності до ст.ст.3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Апеляційним судом обґрунтовано указано, що пеня має розраховуватись лише у грошовій одиниці України - гривні, оскільки згідно положення національного законодавства розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який виплачується пеня, тобто встановлення максимального розміру пені пов'язано з розміром облікової ставки Національного банку України, а чинним законодавством України Національного банку України не надано повноважень на встановлення облікової ставки для іноземної валюти.

Заперечення ОСОБА_8 проти позову були предметом перегляду у суді апеляційної інстанції та за результатами повного та всебічного розгляду справи (ст. 203, 215 ЦПК України) не знайшли свого підтвердження.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (ст. 335 ЦПК України).

Враховуючи те, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим у справі обставинам, оскаржуване рішення суду першої інстанції, в незміненій частині, та рішення апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, касаційну скаргу необхідно відхилити відповідно до положень ст. 337 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_8, в інтересах якого діє ОСОБА_9, відхилити.

Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 липня 2015 року, в частині, яка не змінена рішенням суду апеляційної інстанції, та рішення апеляційного суду Одеської області від 18 лютого 2016 року залишити без змін.