483/1277/16-ц Про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - 20.09.2017 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до міського комунального підприємства "Очаківводоканал" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою міського комунального підприємства "Очаківводоканал" на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 24 листопада 2016 року,

У серпні 2016 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до міського комунального підприємства "Очаківводоканал" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з квітня 2016 року вона працювала на посаді інженера з охорони праці в міському комунальному підприємстві "Очаківводоканал" (далі - МКП "Очаківводоканал"). 04 липня 2016 року позивачка звернулася з заявою до керівника підприємства про надання їй щорічної додаткової відпустки з 04 липня 2016 року строком на 17 днів з послідуючим звільненням за згодою сторін. Дана заява була задоволена та видано наказ про надання відпустки. Під час відпустки позивачка захворіла, у зв'язку з чим, за її заявою відпустку було продовжено до 07 серпня 2016 року. До закінчення строку відпустки вона надала заяву про відкликання заяви про звільнення, однак керівником підприємства було видано наказ № 100-к від 05 серпня 2016 року, згідно якого її звільнено з роботи за згодою сторін 07 серпня 2016 року.

Посилаючись на зазначені обставини та вважаючи, що звільнення проведено з порушенням норм трудового законодавства, оскільки в неї не було волевиявлення на звільнення з роботи за угодою сторін, позивачка просила поновити її на посаді інженера з охорони праці МКП "Очаківводоканал", стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди у розмірі 1 тис. грн.

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 жовтня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 24 листопада 2016 року скасовано рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 жовтня 2016 року.

Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_6 на роботі на посаді інженера з охорони праці Міського комунального підприємства "Очаківводоканал" з 08 серпня 2016 року.

Стягнуто з Міського комунального підприємства "Очаківводоканал" на користь ОСОБА_6 14 266 грн 56 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з подальшим утриманням обов'язкових платежів та 500 грн моральної шкоди. '

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі МКП "Очаківводоканал", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Статтею 23 Загальної декларації з прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь- якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім'ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення

Відповідно до ч. 6 ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Судами встановлено, що з 01 квітня 2016 року ОСОБА_6 працювала на посаді інспектора з охорони праці МКП "Очаківводоканал".

04 липня 2016 року ОСОБА_6 звернулася з заявою на ім'я директора МКП "Очаківводоканал", в якій просила надати їй відпусткустроком на 17 днів з наступним звільненням за згодою сторін за станом здоров'я.

Згідно наказу директора МКП "Очаківводоканал" від 04 липня 2016 року № 91/1, ОСОБА_6 на підставі її заяви, надана відпустка тривалістю 17 календарних днів з 04 липня по 20 липня 2016 року.

У зв'язку з хворобою позивачки тривалістю з 12 по 29 липня 2016 року, її відпустка була продовжена на 9 календарних днів, з 30 липня по 07 серпня 2016 року.

04 серпня 2016 року ОСОБА_6 надала заяву про відкликання своєї заяви про звільнення за згодою сторін та зазначила, що може приступити до роботи.

Наказом директора МКП "Очаківводоканал" від 05 серпня 2016 року № 100-к ОСОБА_6 була звільнена з роботи з 07 серпня 2016 року за згодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України, на підставі її заяви від 4 липня 2016 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову ОСОБА_6, суд апеляційної інстанції виходив з того, що свою заяву про звільнення остання відкликала 04 серпня 2016 року, тобто у позивача на момент видачі відповідного наказу про її звільнення 05 серпня 2016 року не було волевиявлення на звільнення за угодою сторін, у зв'язку з чим відповідачем порушив вимоги трудового законодавства, звільнивши позивача згідно п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Із такими висновками погодитися не можна.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ст. 21 КЗпП України).

Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника - статтями 38 і 39 цього Кодексу, підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу - статтями 40, 41, 43, 43-і і підстави розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) - статтею 45 цього Кодексу.

Однією з підстав припинення трудового договору, зокрема, є угода сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України).

У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Положеннями КЗпП України (322-08) для власника або уповноваженого ним органуне передбачено обов'язок прийняти відкликання працівником своєї заяви про звільнення, якщо була досягнута домовленість про звільнення за угодою сторін.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) судам роз'яснено, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Правильно визначивши характер спірних правовідносин, відповідну їм норму правового регулювання, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено за вимогами ст. 212 ЦПК України, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6 виходив з того, що відкликання позивачем її заяви про звільнення, за відсутності згоди роботодавця на анулювання домовленості з працівником щодо його звільнення, не може бути підставою для продовження трудових відносин, а тому обґрунтовано вважав, що звільнення позивача згідно п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України здійснено відповідачем з дотриманням вимог трудового законодавства і без порушення трудових прав ОСОБА_6

Судове рішення суду першої інстанції ухвалене згідно із законом.

За змістом ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу міського комунального підприємства "Очаківводоканал" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 24 листопада 2016 року скасувати, рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 жовтня 2016 року залишити в силі.