566/993/15-ц Про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою загального користування - 20.09.2017 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_12, третя особа - Млинівська селищна рада Рівненської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою загального користування за касаційною скаргою ОСОБА_12 на рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 16 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 19 травня 2016 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_12, в якому просили усунути перешкоди з боку відповідача в користуванні земельною ділянкою загального користування, а саме: частиною АДРЕСА_1 навпроти її будинку, зобов'язавши ОСОБА_12 демонтувати паркан, що виступає на проїзну частину провулку на ділянці довжиною 35 м і шириною 2 м.

В обгрунтування позовних вимог зазначали, що вони проживають АДРЕСА_1 з відповідачем. Впродовж багатьох років відповідач самовільно зайняла проїзну частину провулку, встановивши на його частині спочатку тимчасову споруду, а потім паркан, змістившись при цьому зі своєї земельної ділянки на проїзну частину провулку. Внаслідок самовільного захоплення частини провулку проїзд транспортних засобів по ньому став неможливий. На неодноразові звернення до контролюючих дотримання земельного законодавства органів з приводу захоплення ОСОБА_12 земельної ділянки, вказаний спір вирішено не було.

РішеннямМлинівського районного суду Рівненської області від 16 березня 2016 року з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 22 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 19 травня 2016 року, позов ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 задоволено. Зобов'язати ОСОБА_12, що проживає по АДРЕСА_1, усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою загального користування, а саме: АДРЕСА_1, шляхом демонтажу частини огорожі, зведеної на проїзній частині провулку напроти її будинковолодіння, довжиною 35 метрів і шириною, що виступає на два метри проїзної частини провулку, та привести її в придатний для використання стан.

У касаційній скарзі ОСОБА_12, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що проїзд по АДРЕСА_1 є земельною ділянкою загального користуваннята належить до земель комунальної власності.

Позивачі посилалися на порушення їхніх прав користування вказаним проїздом, який на 2 м самовільно захопила ОСОБА_12 шляхом зведення паркану.

Задовольняючи позов, суди виходили із того, що ОСОБА_12 самовільно захопила земельну ділянку загального користування, а саме: ділянку проїзної частини АДРЕСА_1 навпроти межі її господарства, чим порушено право користування позивачів на вказану земельну ділянку загального користування.

Погодитися із такими висновками не можна.

За змістом ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст зокрема належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Згідно ст. 38 ЗК України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (ст. 39 ЗК України).

Відповідно до положень ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають:а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать зокрема землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Згідно ч. 1 ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Враховуючи те, що проїзд по АДРЕСА_1 є земельною ділянкою загального користування та належить до земель комунальної власності, та саме до повноважень Млинівськоїселищної ради Рівненської області належить здійснення контролю за використанням земель смт Млинів Рівненської області й право вимоги повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, не можна погодитися із висновком апеляційного суду про належність осіб-позивачів у справі.

Бездіяльність Млинівської селищної ради Рівненської області щодо вирішення вказаного земельного спору у встановленому законом порядку оскаржена не була, а тому сам факт звернення позивачів до органу місцевого самоврядування за вирішенням питання щодо перешкод у користуванні проїздом та відсутність належної відповіді селищної ради не може становити підставу для зобов'язання ОСОБА_12 звільнити загальний проїзд по провулку від паркану за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Крім того, перебування нерухомості (землі, будинку) по АДРЕСА_1 у власності чи користуванні позивачів правовстановлюючими документами не підтверджується, а тому висновки судів про порушення їхніх прав діями ОСОБА_12 (ст. 3 ЦПК України) ґрунтуються на припущеннях.

Належність осіб-позивачів у справі не перевірена й судом першої інстанції, а тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до першої інстанції за ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_12 задовольнити частково.

Рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 16 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 19 травня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.