Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Червинської М.Є., суддів: Завгородньої І.М., Писаної Т.О., Мазур Л.М., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Провідна" про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 21 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 квітня 2016 року,

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 13 жовтня 2014 року о 09 год. 30 хв. у м. Харків сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки Hyundai Tucson, номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, та автомобіля марки Opel Astra, номерний знак НОМЕР_2, під його керуванням. Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2014 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні зазначеної ДТП.

Зазначав, що вартість матеріальної шкоди, заподіяної йому внаслідок даного ДТП, становить 106 425,27 грн, вартість проведених відновлювальних робіт - 73 160 грн.

Враховуючи, що на час ДТП відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Провідна" (далі - ПрАТ "СК "Провідна"), позивачу було виплачено страхове відшкодування у розмірі 34 890 грн.

Не погоджуючись із розміром виплаченого йому страхового відшкодування, ОСОБА_3 просив суд: стягнути з ПрАТ "СК "Провідна" суму невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 14 610 грн, стягнути з ОСОБА_4 різницю між сумою матеріального збитку та страховим відшкодуванням у розмірі 23 160 грн та суму франшизи у розмірі 500 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 21 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 20 квітня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму франшизи в розмірі 500 грн.

В задоволенні решти позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 21 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 квітня 2016 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, ознайомившись із запереченнями на касаційну скаргу, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ПрАТ "СК "Провідна" виплатило ОСОБА_3 суму страхового відшкодування, оскільки його автомобіль був фізично знищеним, при цьому вимоги щодо відшкодування понесених ним витрат на відновлювальний ремонт суд вважав недоведеними.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Судами встановлено, що 13 жовтня 2014 року о 09 год. 30 хв. у м. Харків, ОСОБА_4, керуючи автомобілем Hyundai Tucson, номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Кандаурова у м. Харкові, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 "надати дорогу", внаслідок чого допустив зіткнення із автомобілем Ореl Аstra, номерний знак НОМЕР_2, під керуванням

ОСОБА_3 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди зазначені автомобілі отримали технічні пошкодження.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2014 року за скоєння вказаного ДТП ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у ПрАТ "СК "Провідна" за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/5190795). Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, відповідно до умов поліса становить 50 000 грн, строк дії з 17 липня 2014 року по 16 липня 2015 року, франшиза - 500 грн. Максимальний розмір страхового відшкодування одному потерпілому за шкоду, заподіяну майну за даним страховим полісом, з урахуванням франшизи, не може перевищувати 49 500 грн.

Згідно з додатком № 1 до висновку № 01/12 від 23 грудня 2014 року ринкова вартість автомобіля Ореl Аstra, номерний знак НОМЕР_2, до ДТП складала 100 290 грн.

Відповідно до звіту про оцінку вартості пошкодженого транспортного засобу № 0007/15/А від 29 грудня 2014 року, сума залишків автомобіля Ореl Аstra, номерний знак НОМЕР_2, після ДТП складає 64 900 грн.

14 січня 2015 року ПрАТ "СК "Провідна" виплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 34 890 грн.

Згідно з висновком спеціаліста-автотоварознавця № 198 від 19 січня 2015 року, наданим на замовлення ОСОБА_3, величина матеріальної шкоди, спричиненої в результаті ДТП володільцю автомобіля Ореl Аstra, номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3, складає

106 425 грн 27 коп., при цьому спеціаліст встановив, що вартість відновлювального ремонту, яка складає 204 295 грн 17 коп., перевищує ринкову вартість пошкодженого транспортного засобу на час ДТП, яка складає вказану суму, тобто 106 425 грн 27 коп.

Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_3 зазначав, що з метою зменшення збитків ним було проведено відновлювальні роботи на загальну суму 73 160 грн, що підтверджується квитанціями на оплату послуг з ремонту та автозапчастин, виданих ФОП ОСОБА_5 від 17 березня 2015 року, 02 квітня 2015 року, 13 травня 2015 року, 10 вересня 2015 року.

Відповідно до ст. ст. 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Як передбачено ст. 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Здійснюючи страхове відшкодування ОСОБА_3 у розмірі 34 890 грн, ПрАТ "СК "Провідна" виходило із того, що вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача Ореl Аstra, номерний знак

НОМЕР_2, перевищує його ринкову вартість до ДТП, у зв'язку із чим розрахунок розміру страхового відшкодування був проведений шляхом визначення різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, що становило 34 890 грн.

Вказаний розрахунок суми страхового відшкодування є таким, що відповідає положенням ст. 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та здійснений з урахуванням акта огляду транспортного засобу позивача, висновків спеціалістів, які не були спростовані позивачем в установленому законом порядку.

Колегія суддів також погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для відшкодування позивачу вартості відновлювального ремонту, здійсненого ним самостійно, на підтвердження чого останнім було надано квитанції на оплату послуг з ремонту та автозапчастин, виданих ФОП ОСОБА_5 від 17 березня 2015 року, 02 квітня 2015 року, 13 травня 2015 року, 10 вересня 2015 року. Суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили із того, що вказані фотокопії товарних чеків не є підтвердженням здійснення відновлювального ремонту автомобіля Ореl Аstra, номерний знак НОМЕР_2, проведеного після вказаного вище ДТП.

Суди попередніх інстанцій правильно визначились із характером спірних правовідносин та нормою права, яка підлягає застосуванню, надали вмотивовану оцінку наявним в матеріалах справи доказам, законно та обґрунтовано дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, зводяться виключно до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів щодо їх оцінки.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_3 у касаційній скарзі, були предметом розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій, при їх дослідженні і встановленні судами було дотримано норми матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338- 341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 343- 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 21 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.