Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Червинської М.Є., суддів: Завгородньої І.М., Писаної Т.О., Мазур Л.М., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах", третя особа - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" про визнання договорів недійсними, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2016 року,

У червні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 25 квітня 2008 року між нею та публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ "КБ "ПриватБанк") було укладено кредитно-заставний договір № DOMGAK92430007 на суму 15 938,51 дол. США зі сплатою відсоткової ставки за користування кредитом у розмірі 11,04 % річних на термін до 24 квітня 2015 року. Того ж дня між нею та закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах" (далі - ЗАТ "СК "Інгосстрах") було укладено договір особистого страхування № DOMGLK92430007 та 24 квітня 2009 року - договір страхування наземного транспорту № DOMGAK92430007, але підпису та печатки на вказаних договорах ні ЗАТ "СК "Інгосстрах", ні ПАТ "КБ "ПриватБанк" не поставили.

Зазначала, що на договорах страхування міститься лише ксерокопія печатки ЗАТ "СК "Інгосстрах" та нерозбірлива ксерокопія підпису. Письмової згоди сторін на використання факсимільного відтворення підпису та печатки в договорах страхування немає.

Беручи до уваги зазначене, ОСОБА_3 просила суд визнати недійсним договір особистого страхування № DOMGLK92430007 від 25 квітня 2008 року та договір страхування наземного транспорту № DOMGAK92430007 від 24 квітня 2009 року.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Донецька від 12 вересня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Визнано недійсними договір особистого страхування № DOMGLK92430007 від 25 квітня 2008 року та договір страхування наземного транспорту № DOMGAK92430007 від 24 квітня 2009 року, укладені між ОСОБА_3 та ЗАТ "СК "Інгосстрах".

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2015 року заочне рішенням Київського районного суду м. Донецька від 12 вересня 2013 року скасоване в порядку перегляду заочного рішення, справу призначено до судового розгляду в загальному порядку.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2016 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2016 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, ознайомившись із запереченнями на касаційну скаргу, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відсутні підстави, передбачені ст. ст. 203, 215 ЦК України, для визнання оспорюваних договорів недійсними. Зазначено, що позивач власноручно підписувала зазначені договори, а використання відповідачем факсимільного відтворення підпису та відтворення відбитку печатки технічними друкувальними приладами було здійснене відповідно до Умов страхування, які були погоджені ОСОБА_3

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Судами встановлено, що 25 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ "КБ "ПриватБанк" було укладено кредитно-заставний договір № DОМGАК92430007, за умовами якого ОСОБА_3 було надано кредит у розмірі 15 938,51 дол. США зі сплатою процентної ставки за користування кредитом в розмірі 11,04 % річних, з кінцевим терміном погашенням кредиту до 24 квітня 2015 року. Частина кредиту в розмірі 15 318,81 дол. США надавалася з метою придбання позичальником автомобіля; частина кредиту в розмірі 153,19 дол. США - з метою оплати перших страхових платежів за договором страхування на перший рік дії кредиту; частина кредиту в розмірі 6,95 дол. США - з метою оплати винагороди за надання фінансового інструменту, що сплачується в момент видачі кредиту

25 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ЗАТ "СК "Інгосстрах", правонаступником якого є приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" (далі - ПрАТ "СК "Інгосстрах"), було укладено договір особистого страхування № DОМGLК92430007, за умовами якого страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування страхувальнику або вигодонабувачеві (ПАТ "КБ "ПриватБанк"), а страхувальник зобов'язується своєчасно сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови правил страхування. Об'єктом страхування за даним договором є майнові інтереси, пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю страхувальника або застрахованої особи.

24 квітня 2009 року між ОСОБА_3 та ЗАТ "СК "Інгосстрах", правонаступником якого є ПрАТ "СК "Інгосстрах", було укладено договір страхування наземного транспорту, за умовами якого страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування страхувальнику або вигодонабувачеві (ПАТ "КБ "ПриватБанк"), а страхувальник зобов'язується своєчасно сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови правил страхування. Об'єктом страхування за цим договором є майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем "Opel Astra", номерний знак НОМЕР_1.

Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_3 зазначала, що договір особистого страхування від 25 квітня 2008 року та договір страхування наземного транспорту від 24 квітня 2009 року є недійсними, оскільки на копіях вказаних договорів міститься ксерокопія печатки ЗАТ "СК "Інгосстрах" та нерозбірлива копія підпису, при цьому страхових платежів вона не здійснювала.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Як вбачається зі змісту оспорюваних договорів, невід'ємними їх частинами є Умови страхування, які були підписані страхувальником при укладенні вказаних договорів. Відповідно до п. 10 Умов страхування, які є невід'ємною частиною договору особистого страхування від 25 квітня 2008 року, а також п. 18 Умов страхування, які є невід'ємною частиною страхування наземного транспорту від 24 квітня 2009 року, передбачено можливість використання страховиком факсимільного відтворення підпису особи, яка уповноважена підписувати такі договори, а також відтворення відбитка печатки технічними друкувальними приладами.

Враховуючи, що ОСОБА_3 факт підписання нею оспорюваних договорів не заперечувала, при цьому ЗАТ "СК "Інгосстрах" (правонаступник - ПрАТ "СК "Інгосстрах"), факсиміле підпису якого було використано при підписанні договору, підтверджує підписання цього договору, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для визнання вказаних договорів страхування недійсними.

Крім того, на підтвердження виконання ЗАТ "СК "Інгосстрах", правонаступником якого є ПрАТ "СК "Інгосстрах", умов укладених договорів страхування, свідчить також здійснені ним виплати ПАТ "КБ "ПриватБанк", як вигодонабувачу, суми страхового відшкодування (т. 1, а. с. 26-30).

Беручи до уваги зазначене, відсутні підстави вважати, що у зв'язку із відсутністю мокрого підпису та відбитку печатки ЗАТ "СК "Інгосстрах" на оспорюваних договорах, останні є недійсними.

Суди попередніх інстанцій правильно визначились із характером спірних правовідносин, вірно застосували норму матеріального права, яка підлягає застосуванню, надали обґрунтовану оцінку наявним в матеріалах справи доказам, законно та обґрунтовано дійшли висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, зводяться виключно до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів щодо їх оцінки.

При цьому доводи представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, що судами попередніх інстанцій безпідставно не було витребувано оригінали оспорюваних договорів, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Зокрема, судом апеляційної інстанції було витребувано у ПрАТ "СК "Інгосстрах" оригінали договорів страхування (т. 2, а. с. 122) та останнім на запит суду було надано відповідь про неможливість їх надання, у зв'язку з їх зберіганням у страхового агента, який розташований на території зони проведення антитерористичної операції (т. 2, а. с. 143).

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази та обставини, на які посилається представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у касаційній скарзі, зокрема щодо несплати страхових платежів та необхідності зупинення провадження у справі, були предметом розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій та при їх дослідженні і встановленні судами було дотримано норми матеріального іпроцесуального права.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338- 341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 343- 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.