Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Завгородньої І.М., Писаної Т.О.,

МазурЛ.М., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою представника публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - Пастухова ОлегаВолодимировича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 лютого 2016 року, ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 14 квітня 2016 року,

У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду із указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 25 вересня 2008 року між публічним акціонерним товариства "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк") та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 2304/0908/55-036, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 20 000 дол. США на строк з 25 вересня 2008 року по 25 червня 2018 року.

На забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором, 25 вересня 2008 року між ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки № 2304/0908/55-036 Z-1, за умовами якого в іпотеку банку було передано квартиру АДРЕСА_1.

25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого ПАТ "Дельта Банк" отримало право вимоги за вказаним кредитним договором та договором іпотеки.

Позивач зазначав, що ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором не виконує належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 28 липня 2015 року становила 249 080 грн 69 коп. та в рахунок погашення якої ПАТ "Дельта Банк" просило звернути стягнення на вказаний предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 14 квітня 2016 року, у задоволенні позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" відмовлено.

У касаційній скарзі представник ПАТ "Дельта Банк" - Пастухов О.В., посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 14 квітня 2016 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, ознайомившись із запереченнями на касаційну скаргу, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із недоведеності позовних вимог, зокрема співмірності вартості предмета іпотеки з розміром заборгованості, а також відсутності такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачених Законом України "Про іпотеку" (898-15) , як визнання права власності на нього за рішенням суду.

Колегія суддів не може погодитися із висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Згідно зі ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 вересня 2008 року між ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 2304/0908/55-036, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 20 000 дол. США на строк з 25 вересня 2008 року по 25 червня 2018 року.

На забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором 25 вересня 2008 року між ПАТ "Сведбанк" та

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки № 2304/0908/55-036 Z-1, за умовами якого в іпотеку банку було передано квартиру АДРЕСА_1.

25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого ПАТ "Дельта Банк" отримало право вимоги за вказаним кредитним договором та договором іпотеки.

Станом на 28 липня 2015 року заборгованість за кредитним договором становила 249 080 грн 69 коп., яка складалась з: тіла кредиту у розмірі 237 311 грн 35 коп.; відсотків - 11 769 грн 34 коп.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 589 ЦК України, ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.

Згідно із ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.

Як вбачається з п. 12.3.1 іпотечного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. При реалізації даного способу задоволення вимог іпотекодержателя, іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Виникнення права власності за рішенням суду передбачено у ст. ст. 335 та 376 ЦК України. Отже, аналіз положень ст. ст. 33, 36, 37 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). Разом з тим наявність договору про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку. У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цих норм права не виключається можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року (справа № 6-1243цс16), яку враховує колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, оскільки вважає, що вона повністю узгоджується з нормами матеріального права.

Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували зазначеного та помилково вважали, що такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, як визнання права власності на нього за рішенням суду, не передбачений Законом України "Про іпотеку" (898-15) .

Крім того, визначаючи співмірність вартості предмета іпотеки та розміру заборгованості, суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що у п. 12.3.1 іпотечного договору передбачено також процедуру визначення вартості предмета іпотеки при зверненні на нього стягнення шляхом визнання права власності.

Суди першої та апеляційної інстанцій не визначились із характером спірних правовідносин, не встановили фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, зокрема, щодо встановленої іпотечним договором процедури визначення вартості предмета іпотеки при застосуванні способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 343- 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - Пастухова ОлегаВолодимировича задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 лютого 2016 року, ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 14 квітня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.