Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Мазур Л.М., Попович О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Агріматко-Вест" про стягнення заборгованості по заробітній платі та відпустках та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, за касаційною скаргою ОСОБА_4, який діє через представника ОСОБА_5, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 31 травня 2016 року,

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 01 листопада 2006 року він працював в TOB "Агріматко-Вест" на посаді директора та 01 грудня 2014 року його було звільнено за згодою сторін на підставі ст. 36 КЗпП України.

При звільненні йому не була виплачена заробітна плата у розмірі 37 995,72 грн за період з 01 жовтня 2014 року по 01 грудня 2014 року. Заробітна плата за грудень 2014 року виплачена лише 16 грудня 2014 року. У листопаді 2014 року йому було надано частину щорічної відпустки тривалістю 11 днів - з 20 по 30 листопада, та нараховані відпускні у розмірі 8 613,66 грн, а тому позивач вважає, що є підстави для перерахунку суми відпускних за листопад 2014 року, оскільки в даній сумі було взято до уваги безпідставно зменшену заробітну плату за жовтень 2014 року. Про зменшення розміру заробітної плати у жовтні, листопаді та грудні 2015 року його в установленому законом порядку повідомлено не було.

На підставі вказаних обставин, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі та відпускних за період з 01 жовтня по 01 грудня 2014 року у розмірі 79 181,52 грн, а також компенсацію у розмірі середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 02 грудня 2014 року по 03 березня 2016 року у розмірі 731 250 грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 03 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 31 травня 2016 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Агріматко-Вест" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за грудень 2014 року у розмірі 7 806,66 грн.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-УІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Судами встановлено та вбачається із матеріалів справи вбачається, що з 01 листопада 2006 року ОСОБА_4 працював в TOB "Агріматко-Вест" на посаді директора та 01 грудня 2014 року його було звільнено за згодою сторін на підставі ст. 36 КЗпП України.

Для нарахування та виплати заробітної плати підприємство здійснювало облік робочого часу, що оформлявся у вигляді табелів, які підписані безпосередньо позивачем та головним бухгалтером підприємства.

Відповідно до табелів, позивач починаючи з жовтня 2014 року по 01 грудня 2014 року працював не повний робочий день, а всього по 2 год.

Зокрема, згідно з табелем обліку використання робочого часу за жовтень 2014 року позивач протягом 23 робочих днів відпрацював 46 годин, виходячи із 2-годинного робочого дня. Вказаний табель підписаний ОСОБА_4, як керівником ТОВ "Агріматко-Вест", та головним бухгалтером ОСОБА_6

Згідно з табелем обліку використання робочого часу за листопад 2014 року позивач протягом 13 робочих днів відпрацював 26 годин, виходячи із 2-годинного робочого дня. Вказаний табель підписаний ОСОБА_4, як керівником ТОВ "Агріматко-Вест", та головним бухгалтером ОСОБА_6 (а.с.72-75).

Згідно з табелем обліку використання робочого часу за грудень 2014 року позивач протягом 1 робочого дня відпрацював 2 години, виходячи із 2-годинного робочого дня. Вказаний табель підписаний ОСОБА_4, як керівником ТОВ "Агріматко-Вест", та головним бухгалтером ОСОБА_6

Відповідно до відомостей нарахування заробітної плати та розрахункових листків за жовтень, листопад та грудень 2014 року, які підписані позивачем ОСОБА_4, як керівником ТОВ "Агріматко-Вест", та головним бухгалтером ОСОБА_6, позивачу за вказані місяці нарахована та виплачена заробітна плата у розмірі 4 934,79 грн, 10 136,44 грн та 214,56 грн відповідно.

З указаних відомостей нарахування заробітної плати вбачається, що саме за відпрацьований час позивачу нараховано заробітну плату. Усі грошові кошти, які підлягали виплаті, за вирахуванням сум податків та зборів, були перераховані на картковий рахунок позивача.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку, що позивачем не доведено того факту, що відповідач зобов'язаний виплати йому заробітну плату за жовтень, листопад і грудень 2014 року у більших розмірах ніж ті, що нараховані та виплачені, оскільки позивачем не доведено та судами не встановлено, на підставі яких внутрішніх документів товариства останнє зобов'язано виплатити позивачу заробітну плату у більших розмірах. Також позивачем не доведено наявності у відповідача штатного розпису, колективного договору чи інших документів, які б обґрунтовували заявлену до стягнення заробітну плату за спірний період у вищому розмірі.

З урахуванням вказаного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалив законне і обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, який діє через представника ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 31 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.