Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого

Червинської М.Є.,

суддів:

Завгородньої І.М., Коротуна В.М.,

Писаної Т.О., Попович О.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_6 про звернення стягнення на автомобіль в рахунок погашення заборгованості за кредитом, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 26 січня 2016 року,

У березні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 02 липня 2008 року між банком і ОСОБА_6 було укладено кредитно-заставний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 9 979,99 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 01 липня 2015 року, передавши при цьому в заставу банку автомобіль Dacia Logan, 2008 року випуску, р.н. НОМЕР_1, вартістю 58 тис. грн.

Оскільки відповідач свої зобов'язання з повернення кредиту виконувала неналежним чином, у неї станом на 19 січня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 2 923,33 доларів США, банк просив в рахунок погашення вказаної заборгованості звернути стягнення на предмет застави - автомобіль Dacia Logan, 2008 року випуску, р.н. НОМЕР_1, шляхом продажу його банком з укладенням від імені ОСОБА_6 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням повноважень на отримання дубліката свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу замість втраченого, на зняття автомобіля з обліку за свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу чи за його дублікатом для подальшої реалізації автомобіля, з наданням всіх повноважень банку необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України; вилучити у відповідача та передати в заклад банку предмет застави - зазначений автомобіль, комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 вересня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 26 січня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення позову.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 за кредитно-заставним договором від 02 липня 2008 року № KGZNAR у розмірі 2 923,33 доларів США, що станом на 19 січня 2015 року еквівалентно 46 188,54 грн, звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль Dacia Logan, 2008 року випуску, р.н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_6, шляхом продажу автомобіля ПАТ КБ "ПриватБанк" від імені ОСОБА_6 з укладенням будь-яким способом договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем з наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" права на отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію цього транспортного засобу замість втраченого з наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" права зняття зазначеного автомобіля з обліку в органах ДАІ України за свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу або його дублікатом.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказане рішення апеляційного скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 02 липня 2008 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_6 укладено кредитно-заставний договір № КGNАR 79610021, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 9 979,99 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,6 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 01 липня 2015 року. На забезпечення виконання своїх зобов'язань за вказаним договором, ОСОБА_6 передала в заставу банку автомобіль Dacia Logan, 2008 року випуску, р.н. НОМЕР_1.

Вказуючи на неналежне виконання зобов'язань за укладеним сторонами договором, банк звернувся до суду із позовом, в якому просив звернути стягнення на предмет застави.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог, зокрема наявності заборгованості за кредитно-заставним договором.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що відповідач вчасно не виконувала умови договору, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість, а тому позивач відповідно до положень ст. 590 ЦК України набув право на передачу йому предмета застави, шляхом продажу його іншій особі.

Колегія суддів вважає, що вказаний висновок апеляційного суду відповідає вимогам закону та встановленим обставинам.

В обґрунтування доводів касаційної скарги, ОСОБА_6 зазначила, що апеляційний суд при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував, що вона не допускала прострочення щомісячних платежів. Вказане твердження заявника є безпідставним з огляду на наступне.

Зі змісту укладеного сторонами кредитно-заставного договору вбачається, що позичальник зобов'язана була у період з "02" по "06" число кожного місяця вносити на погашення кредитної заборгованості платіж у розмірі 204,23 доларів США.

Із наданих позивачем та відповідачем розрахунків вбачається, що позичальник щомісячні платежі вносила не в повному розмірі та не в установлені договором строки, в результаті чого в останньої утворилась заборгованість у загальному розмірі 2 923,33 доларів США.

Крім того, не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_6, що суд безпідставно визначив заборгованість за кредитно-заставним договором в іноземній валюті.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Статтею 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що на підставі кредитно-заставного договору від 02 липня 2008 року ОСОБА_6 отримала кредит в іноземній валюті - доларах США (п. 17.1.1). Крім того, умовами цього договору передбачено сплату неустойки у процентному співвідношенні досуми простроченого платежу.

Оскільки виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, умовами договору про надання кредиту в іноземній валюті передбачено сплату неустойки в установленому розмірі від суми простроченого платежу, то апеляційний суд мав право стягнути заборгованість в іноземній валюті.

З урахуванням вказаного колегія суддів вважає, що апеляційний суд, встановивши наявність заборгованості за кредитним договором, дійшов законного і обґрунтованого висновку про задоволення позову і звернення стягнення на предмет застави.

Керуючись статтями 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 26 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.