Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Маляренка А.В.,

Іваненко Ю.Г.,

Ступак О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до сільської ради с. Крутьки Чорнобаївського району Черкаської області, третя особа - ОСОБА_5, про визнання права власності на земельну ділянку, за касаційною скаргоюОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 16 березня 2017 року,

В серпні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до сільської ради с. Крутьки Чорнобаївського району Черкаської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позову посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її дід по батьковій лінії ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті якого відкрилася спадщина на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,83 га. На момент смерті діда єдиним спадкоємцем за законом був його син - її батько - ОСОБА_7, який є таким, що в силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України автоматично прийняв спадщину після смерті його батька, оскільки проживав разом з останнім.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 помер і не оформив спадщину після смерті ОСОБА_6

Зазначала, що вона прийняла спадщину після смерті батька згідно закону, подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом. Проте вона не може звернутись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті свого діда, оскільки з моменту його смерті пройшов встановлений законом шестимісячний строк, який нею пропущений у зв'язку з перебування за межами Черкаської області, а тому просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_6

Уточнюючи свої позовні вимоги, додатково вказувала, що державний акт на право приватної власності на земельну ділянку діда, виготовлений 26 вересня 2003 року, тобто вже після його смерті, а тому не міг бути йому виданий.

Оскільки у неї відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, тому є підстави для звернення до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку, що знаходиться в адміністративних межах Крутьківської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області і належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 06 жовтня 2016 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку.

Додатковим рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 19 січня 2017 року ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні вимоги про визначення додаткового строку для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 16 березня 2017 року, рішення суду першої інстанції від 06 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про порядок розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-УІІІ "Про судоустрій статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із безпідставності вимог.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6, тобто під час дії ЦК УРСР (1540-06) .

В період чинності ЦК УРСР (1540-06) його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини). Пунктом 5 ч. 1 ст. 555 ЦК УРСР було встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину. ЦК УРСР (1540-06) не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом.

Статтею 549 ЦК УРСР визначені дії, що свідчать про прийняття спадщини.

Оскільки за нормами права ЦК УРСР (1540-06) така дія, як постійне проживання із спадкодавцем не є дією яка свідчить про прийняття спадщини, то з вказаних підстав ОСОБА_7 не міг прийняти спадщину після смерті ОСОБА_6

Про фактичний вступ у володіння і управління спадковим майном ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_6 позивач зазначила вже в апеляційному суді, змінивши підстави позову. Разом з тим, апеляційний суд позбавлений можливості встановлювати вказані обставини, оскільки відповідно до ст. 303 ЦПК України в його повноваження входить перевірка законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Крім того, ОСОБА_4 не надано обґрунтованої/вмотивованої відмови нотаріуса в оформленні їй права на спадщину. Також вона не надала належних та допустимих доказів на підтвердження факту існування перешкод в оформленні права власності на спадкове майно та неможливості оформити права на спадкове майно в позасудовому порядку.

Таким чином, судовому захисту підлягає саме порушене право, а тому відсутність доказів щодо наявності порушеного права є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 16 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.