308/5727/16-ц Про визнання договору міни недійсним, стягнення матеріальної та моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії - 18.09.2017 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання договору міни недійсним, стягнення матеріальної та моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 28 лютого 2017 року,

У червні 2016 року позивач звернулася до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що 27 квітня 2016 року між нею та відповідачем укладено договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н.Д. та зареєстрований у реєстрі за № 548, відповідно до умов якого вона передала у власність відповідача належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1, а відповідач передала їй належний на праві приватної власності житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями і спорудами та земельну ділянку площею 0,1203 га, кадастровий номер НОМЕР_1, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3.

Згідно з п. 1.8.1 договору міни сторони при підписанні договору засвідчили про відсутність недоліків, які значно знижують цінність або можливість використання за цільовим призначенням нерухомого майна немає, внаслідок відчуження нерухомого майна не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб (в тому числі, інтересів малолітніх чи неповнолітніх дітей), у квартирі та житловому будинку малолітні, неповнолітні діти та недієздатні чи обмежено дієздатні особи не проживають та не зареєстровані.

Посилаючись на те, що відповідач порушила умови договору (приховала факт неможливості використання ванної кімнати, знявши сантехнічне обладнання ванної та туалетної кімнати, а також реєстрацію та проживання неповнолітньої дочки відповідача), чим спричинила їй матеріальну шкоду та створила умови, що унеможливлюють її проживання в будинку, просила суд розірвати договір міни від 27 квітня 2016 року № 548; стягнути з відповідача на її користь 174 059 гривень 75 копійок матеріальних збитків, отриманих в результаті переїзду; зобов'язати відповідача в місячний строк перевезти її з речами в м. Ужгород та стягнути компенсацію моральної шкоди в розмірі 100 000 гривень, а також судові витрати.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 28 лютого 2017 року, у задоволенні позову - відмовлено.

Арешт, що накладений згідно ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 25.08.2016 року на квартиру АДРЕСА_1 - скасовано.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чих процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що при укладенні спірного договору у сторін був необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним та відповідало внутрішній волі, з метою реального обміну нерухомим майном з урахуванням попереднього огляду об'єктів нерухомості та переїздом у вказані приміщення.

Крім того, врахувавши, що на час вчинення правочину в житловому будинку були відсутні зареєстровані малолітні чи неповнолітні особи, дійшов правильного висновку про відсутність підстав, встановлених законом, для визнання договору міни недійсним, як такого, що вчинений під впливом обману або умислу в діях відповідача.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 28 лютого 2017 року залишити без змін.