Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі :

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Горлівки про відшкодування моральної шкоди,

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилався на те, що висновком МСЕК 5 липня 2006 року йому встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 40 % в зв'язку з професійним захворюванням та встановлено ІІІ групу інвалідності.

Просив стягнути на його користь з Фонду 20 000 грн. моральної шкоди на підставі статей 1, 5, 6, 13, 21, 28, ч. 3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року (1105-14) ).

Позивач посилався на те, що професійне захворювання та його наслідки спричиняють йому фізичні й моральні страждання та призвели до серйозних порушень здоров'я зі стійким розладом функцій організму, до обмеження життєдіяльності, до втрати роботи та до неможливості продовжувати активне особисте життя.

Рішенням Центрально-Міського районного суду від 26 жовтня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто на його користь у рахунок відшкодування шкоди 5 000 грн.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 25 грудня 2006 року рішення Центрально-Міського районного суду від 26 жовтня 2006 року змінено, збільшено суму стягнутої моральної шкоди до 10 000 грн.

У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Горлівки ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції, в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач ОСОБА_1 тривалий час працював у вугільній промисловості, де отримав професійне захворювання та йому згідно із висновком МСЕК від 5 липня 2006 року встановлена стійка втрата професійної працездатності на 40 %.

Задовольняючи позов про відшкодування моральної шкоди на підставі частини 1 статті 21, частини 3 статті 28 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року, суди виходили з факту спричинення йому моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва й ушкодженням здоров'я, отриманим при виконані ним трудових обов'язків, та обов'язку відповідача відшкодувати цю шкоду.

Норми статей 1, 21, 28, 34 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року передбачають обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди працівникові при стійкій втраті працездатності у разі ушкодження здоров'я на виробництві, який покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Разом з тим відповідно до частини 27 статті 77 розділу 6 "Особливі положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) з метою приведення окремих норм законів відповідно до цього Закону на 2006 рік зупинено дію абзацу четвертого статті 1 (у частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей), підпункту "е" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням та ушкодженням здоров'я на виробництві, суд не врахував, що право потерпілого на відшкодування моральної шкоди згідно з висновком МСЕК від 5 липня 2006 року виникло в період дії статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" про зупинення дії положень Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року (1105-14) , якими передбачено право потерпілого на відшкодування моральної шкоди.

За таких умов у судів не було передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи, що судами обставини справи встановлені повно та правильно, однак неправильно застосовано норми матеріального права, судові рішення відповідно до статті 341 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Горлівки задовольнити.

Рішення Центрально-Міського районного суду від 26 жовтня 2006 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 25 грудня 2006 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Горлівки про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.