Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євграфової Є.П., Євтушенко О.І., Кадєтової О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех", третя особа - ОСОБА_5, про відшкодування шкоди, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" на рішення апеляційного суду Київської області від 07 лютого 2017 року,

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся із позовом до ТОВ "Ерідон Тех", третя особа - ОСОБА_5, про відшкодування шкоди, на обґрунтування якого зазначав, що 21 листопада 2015 року сталось ДТП з вини водія ОСОБА_5, який працює в ТОВ "Ерідон Тех" та під час ДТП виконував свої трудові обов'язки.

Страхова компанія прийняла рішення про виплату страхового відшкодування з урахуванням франшизи в розмірі 49 490 грн.

У добровільному порядку відповідач відмовляється відшкодувати різницю між виплаченим страховим відшкодуванням та розміром реально заподіяної шкоди, що становить 150 244 грн 79 коп., та 750 грн за проведення автотоварознавчого дослідження.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просив стягнути з відповідача 150 994 грн 79 коп. на відшкодування майнової шкоди та судові витрати в розмірі 1 509 грн 95 коп.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 вересня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 07 лютого 2017 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Ерідон Тех" на користь ОСОБА_4 150 994 грн 79 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди.

У поданій касаційній скарзі ТОВ "Ерідон Тех" просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ДТП сталась у суботу 21 листопада 2015 року, тобто у вихідний день не під час виконання працівником своїх трудових обов'язків, а при використанні автомобіля у власних цілях, тому відсутні підстави, передбачені ст. 1172 ЦК України, для покладення відповідальності за шкоду, завдану в результаті ДТП, на роботодавця.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, зазначав, що суд першої інстанції неправильно визначив предмет доказування у справі та дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про відсутність передбачених ст. 1172 ЦК України підстав для покладення відповідальності за шкоду, завдану в результаті ДТП, на роботодавця (відповідача).

Так, згідно із заявою відповідача від 29 серпня 2016 року № 193 та відзиву від 30 серпня 2016 року у службові обов'язки ОСОБА_5 входило виконання робіт з проведення огляду, діагностики та ремонту техніки сільськогосподарського призначення.

Досліджуючи питання трудових обов'язків працівника, суд першої інстанції посилався на надану відповідачем посадову інструкцію сервісного інженера, яка не відповідає посаді ОСОБА_5 - інженер сервісної служби, та не містить підпису останнього про ознайомлення з посадовими обов'язками.

Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про ознайомлення ОСОБА_5 з Правилами внутрішнього трудового розпорядку, на які також посилався суд першої інстанції, отже вказані документи в розумінні ст. ст. 58- 59 ЦПК України не можуть бути належними та допустимими доказами і не доводять ту обставину, що ОСОБА_5 в суботу 21 листопада 2015 року не міг виконувати свої трудові обов'язки, а використовував автомобіль у власних цілях.

При цьому апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права: ст. ст. 1172, 1187, 1188, 1194 ЦК України, на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (ст. 212 ЦПК України).

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити та залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" відхилити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 07 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.