161/9449/16-ц Про захист честі, гідності і ділової репутації та спростування недостовірної інформації - 18.09.2017 Прийняття

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у період із 11 січня 2016 року по 04 квітня 2016 року відповідачем було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Волинського обласного санаторію матері і дитини "Турія" (далі - санаторій "Турія") за період із 01 січня 2014 року по 01 січня 2016 року, де в період із 11 серпня 2010 року по 11 січня 2016 року позивач працював на посаді директора. За результатами ревізії було складено акт ревізії фінансово-господарської діяльності санаторію "Турія" від 04 квітня 2016 року № 040-24/002, підписаний заступником начальника відділу інспектування в соціальній сфері та культурі Держфінінспекції у Волинській області ОСОБА_11., в якому були викладені результати ревізії та висновки щодо вини позивача у порушенні чинного законодавства України, нібито допущені ним під час керівництва санаторієм "Турія". Зазначена інформація була доведена до частини працівників санаторію (точну кількість позивачу не відомо, однак зазначений акт було передано для ознайомлення щонайменше 4 особам, які працюють у санаторії), працівникам Держфінінспекції у Волинській області (які під час роботи, пов'язаної з перевіркою санаторію, ознайомлювались з актом чи його частиною, що стосувалась позивача), іншому невизначеному колу осіб, яким було передано відомості, зазначені в акті.

Зважаючи на те, що вказана в акті ревізії інформація безпосередньо зачіпає права та обов'язки позивача та містить ряд висновків, які стосуються безпосередньо нього, містить недостовірну інформацію та не відповідає дійсності, позивачем 26 квітня 2016 року було подано відповідні заперечення до вказаного акта із метою приведення його у відповідність до чинного законодавства та виключення таких висновків із тексту цього акта. Однак станом на 20 липня 2016 року відповідачем подані позивачем заперечення до уваги прийняті не були та неправдивих висновків із акта не виключено.

Позивач вважає вказані висновки ревізора такими, що не відповідають дійсності, порочать його честь, гідність і ділову репутацію та повинні бути вилучені з тексту акта ревізії фінансово-господарської діяльності санаторію "Турія" від 04 квітня 2016 року № 040-24/002 та всіх інших офіційних документів, листів, інформацій тощо, які передавались Державною фінансовою інспекцією у Волинській області невизначеному колу осіб, а сам акт повинен бути відкликаним.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 листопада 2016 року позов задоволено.

Визнано недостовірною інформацію (висновки), зазначену заступником начальника відділу інспектування в соціальній сфері та культурі Держфінінспекції у Волинській області ОСОБА_11. в акті ревізії фінансово-господарської діяльності Волинського обласного санаторію матері і дитини "Турія" від 04 квітня 2016 року № 040-24/002, та зобов'язано Державну фінансову інспекцію у Волинській області виключити такі висновки з тексту цього акта, а саме висновки про те, що:

- порушення при складанні фінансових планів на 2014 та 2015 роки допущені ….., а також директором ОСОБА_4, яким підписано фінансові плани (ст. 8 акта);

- вищезазначені порушення допущено з вини колишнього директора санаторію ОСОБА_4, яким підписано акти приймання-передачі послуг, що містять недостовірні дані щодо надання послуг... (ст. 16 акта);

- виходячи з вищенаведеного, в актах приймання-передачі послуг за договором, укладеним із Міністерством від 25 липня 2014 року № 14/23-ВТ, санаторієм завищено кількість осіб, які отримали весь комплекс санаторно-курортних послуг, визначених договором, та вартість фактично наданих у 2014 році послуг, чим порушено вимоги п. 1 ст. 9 Закону України № 996. Невиконання умов договору щодо надання в повному обсязі послуг із санаторно-курортного лікування дітей у 2014 році, укладеного з Міністерством, є порушенням вимог ст. 193 Господарського кодексу України. Відповідне порушення допущено з вини колишнього директора санаторію ОСОБА_4, яким підписано акти приймання-передачі послуг, що містять недостовірну інформацію про обсяг наданих послуг та яким в особі керівника закладу не забезпечено виконання умов укладеного договору (ст. 20 акта);

- ревізією нарахування заробітної плати за ці періоди встановлено, що в порушення вимог зазначеного наказу, який запроваджував зміни в організації виробництва і праці для всіх категорій працівників санаторію, крім працівників котельні і сторожів, у зазначені періоди при відсутності інших розпорядчих документів про наявність виробничої необхідності у роботі окремих категорій працівників та її терміну, крім директора ОСОБА_4, в табеля обліку робочого часу відображено також роботу заступника директора ОСОБА_6, помічника директора ОСОБА_7, заступника директора по господарській частині ОСОБА_8, головного бухгалтера ОСОБА_9, секретаря-друкарки ОСОБА_10 та окремих працівників інших підрозділів. За відпрацьований час у період припинення діяльності у 2014 році нараховано заробітної плати 41 працівнику на загальну суму 88 972,46 грн, на яку нараховано ЄСВ у сумі 32 362,92 грн, та у 2015 році - 15 працівникам на суму 105 721,24 грн, на яку нараховано 38 790,77 грн ЄСВ. Виплата заробітної плати у період припинення діяльності санаторію без обумовлення необхідності виконання певного виду робіт або його нормування, сприяло зростанню рівня заборгованості по заробітній платі (ст. 37 акта);

- проведеним аналізом показників фінансових звітів щодо результатів діяльності санаторію за 2014, 2015 роки, визначених згідно даних бухгалтерського обліку, встановлено, що фінансовим результатом від діяльності санаторію за 2014 рік є збиток в сумі 984,2 тис. грн, у 2015 році - збиток у сумі 2 161,0 тис. гри. Таким чином, нарахування вказаної надбавки без перегляду її розміру є порушенням вищезазначених умов контракту (ст. 38 акта);

- … порушення в частині наявності простроченої заборгованості з оплати праці допущено з вини колишнього директора ОСОБА_4 (ст. 39 акта);

- …зазначені кошти в сумі 51 078,0 грн ним (начальником відділу у справах молоді та спорту Ковельської райдержадміністрації ОСОБА_12) були передані 08 серпня 2014 року директору санаторію ОСОБА_4 (ст. 48 акта);

- внаслідок оплати завищеної вартості виконаних робіт санаторію завдано збитків на загальну суму 9 866,70 грн. Порушення щодо завищення вартості виконаних ремонтно-будівельних робіт допущено з вини колишнього директора санаторію ОСОБА_4, яким підписано та прийнято до оплати акти виконаних робіт форми КБ-2в., що містять завищену вартість та обсяг виконаних робіт (ст. 52 акта).

Зобов'язано Державну фінансову інспекцію у Волинській області відкликати акт ревізії фінансово-господарської діяльності Волинського обласного санаторію матері і дитини "Турія" від 04 квітня 2016 року № 040-24/002 та всі інші офіційні документи, які передавались Державною фінансовою інспекцією у Волинській області офіційним органам та установам.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 21 березня 2017 року скасовано рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 листопада 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України у п. п. 5, 6, 11, 15, 18 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) , відповідно до ст. ст. 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права. У разі поширення такої інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача судам необхідно з'ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов'язків, то належним відповідачем є саме вона. При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Згідно з положеннями ст. 277 ЦК України і ст. 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відмовляючи в задоволенні указаного позову, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що в даному випадку мала місце реалізація органом податкової служби повноважень, визначених Податковим кодексом України (2755-17) , щодо отримання інформації, і складення вищевказаного акта не може розглядатися як поширення недостовірної інформації.

При цьому суд виходив із того, що позивачем не надано будь-яких доказів того, що акт доведений невизначеній кількості осіб, натомість установив, що згідно зі змістом зазначеного акта, його доведено до відома позивача і бухгалтера - посадових осіб, які відповідальні за ту діяльність підприємства, яка була предметом перевірки.

Разом із тим, посилання позивача на те, що відповідач звинуватив його у вчиненні злочину, суд обґрунтовано вважав надуманими, оскільки акт перевірки таких обвинувачень не містить.

Таким чином, розглядаючи зазначений позов, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 60, 212, 303, 304 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Статтею 212 ЦПК України установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Оскаржуване рішення апеляційного суду містить висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідає вимогам ст. ст. 213- 215, 316 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.

Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що апеляційний суд жодним чином не дослідив та не відобразив у своєму рішенні тих обставин чи доказів, які б могли заперечити встановлені рішенням суду першої інстанції факти; жодних нових доказів, які б спростовували встановлені судом першої інстанції обставини відповідачем чи третьою особою не надано; позивачем додано до матеріалів справи низку доказів та надано детальні аргументи, які спростовують наведену в акті ревізії недостовірну інформацію, а також посилання на зміст вищевказаного акта ревізії, зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.