Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Гримич М.К., Ткачука О.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання матері та заборгованості по сплаті аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 19 вересня 2016 року,

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вона є особою похилого віку, має поганий стан здоров'я і потребує матеріальної допомоги. Відповідач у справі є її сином, має дохід, однак, у добровільному порядку виконувати зобов'язання по утриманню непрацездатної матері відмовляється.

Ураховуючи наведене, просила стягнути з ОСОБА_5 аліменти на її користь у розмірі 2 000 грн щомісячно з дати пред'явлення позову. Також просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по сплаті аліментів за період з 1 січня 2013 року по 10 жовтня 2014 року в розмірі 44 000 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 3 грудня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання, в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) довічно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 19 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось, тому не перевірялось судом апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із недоведеності позивачем потреби у наданні їй матеріальної допомоги.

Даний висновок відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Апеляційним судом установлено, що ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_5

ОСОБА_4 є пенсіонеркою за віком, отримує пенсію, щомісячний розмір якої з березня 2014 року по серпень 2014 року становить 1 113, 82 грн.

Пред'являючи позов, ОСОБА_4 посилався на те, що витрати на комунальні послуги та інші витрати становлять майже половину розміру щомісячної пенсії, у зв'язку з чим в кінці 2012 року відповідач пообіцяв їй надавати матеріальну допомогу щомісячно у розмірі 2 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Згідно зі ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Встановивши, що позивач отримує пенсію вищу, ніж прожитковий мінімум на особу, яка втратила працездатність, з 1 серпня 2015 року їй призначено житлову субсидію, апеляційний суд правильно застосував положення ст. ст. 202, 205 СК України, на підставі наданих сторонами доказів, яким дав оцінку у їх сукупності (ст. 212 ЦПК України) прийшов до вірного висновку про недоведеність позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач свідомо посилається на погіршення майнового стану зводиться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (ст. 335 ЦПК України), і на законність рішення апеляційного суду не впливають.

Поновлюючи строк на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції виходив із поважності причин його пропуску.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення апеляційного суду Полтавської області від 19 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.