Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Горбатюка С.А. Суддів Мороз Л.Л. Стрелець Т.Г. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" до Міністерства юстиції України, третя особа: Корпорація "Феномен" про визнання незаконними та скасування наказу, скасування запису про скасування запису про право власності на нерухоме майно за касаційними скаргами Міністерства юстиції України та Корпорації "Феномен" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2016 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року

У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) "Марфін Банк" в Окружному адміністративному суді міста Києва пред'явило позов до Міністерства юстиції України, третя особа: Корпорація "Феномен" про визнання незаконними та скасування наказу, скасування запису про скасування запису про право власності на нерухоме майно.

Просило визнати незаконним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 01 березня 2016 року № 588/5, а також скасувати запис державного реєстратора про скасування запису про право власності № 9190339 на нерухоме майно, зокрема на нежилий будинок-офісно-готельний комплекс (літера А) загальною площею 3215 кв. м. у Києві по вул. Богдана Хмельницького, 63А.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2016 року, залишеною без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано Наказ Міністерства юстиції України від 01 березня 2016 року № 588/5, яким задоволено скаргу Корпорації "Феномен" від 28 січня 2016 року (вхідний номер 2581-0-33-16) про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятого державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченком О.А. 26 березня 2015 року за № 20302554 щодо проведення державної реєстрації права власності за ПАТ "Марфін Банк" на нерухоме майно, зокрема нежилий будинок-офісно-готельний комплекс (літера А) загальною площею 3215 кв. м. у м. Києві по вул. Богдана Хмельницького, 63А (реєстраційний номер 606809680000).

Скасовано запис про скасування запису про право власності № 9190339 на нерухоме майно, зокрема на нежилий будинок-офісно-готельний комплекс (літера А), загальною площею 3215 кв. м. у м. Києві по вул. Богдана Хмельницького, 63А.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції Міністерство юстиції України та Корпорація "Феномен" подали касаційні скарги. Пославшись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року.

Зокрема, Корпорація "Феномен" у своїй касаційній скарзі з урахуванням доповнень та змін до неї, поданих в межах строку на касаційне оскарження, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та закрити провадження у справі.

Касаційні скарги обґрунтовуються неповним з'ясуванням судами обох інстанцій обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального права і тим, що спір не є публічно-правовим.

Крім того, у своїй касаційній скарзі третя особа Корпорація "Феномен" зазначає про необхідність з'ясування обставин того, чи містила довіреність представника Корпорації "Феномен" повноваження щодо обов'язку сповіщати довірителя (Корпорацію "Феномен") про всі обставини, які стали відомі цьому представнику, у тому числі й про обставини існування оскаржуваного реєстраційного запису.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність їх правової оцінки, судова колегія виходить з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 28 січня 2016 року Корпорацією "Феномен" до Міністерства юстиції України подано скаргу на дії державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченко О.А. з проханням:

- скасувати прийняте державним реєстратором рішення про державну реєстрацію права власності за ПАТ "Марфін Банк" на нежилий будинок-офісно-готельний комплекс (літера А), об'єкт житлової нерухомості загальною площею 3215 кв. м. у м. Києві по вул. Богдана Хмельницького, 63а (реєстраційний номер 606809680000);

- скасувати запис № 9190339 державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Духновської О.А. про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна за ПАТ "Марфін Банк", реєстраційний номер 606809680000, та поновити право власності Корпорації "Феномен" на нежилий будинок-офісно-готельний комплекс (літера А), об'єкт житлової нерухомості загальною площею 3215 кв. м. у м. Києві по вул. Богдана Хмельницького, 63а (реєстраційний номер № 606809680000).

Звернення із скаргою обґрунтовувало тим, що Корпорації "Феномен" стало відомо про оскаржувані дії державного реєстратора саме 27 січня 2016 року, зокрема з інформаційної довідки від 27 січня 2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкту нерухомого майна.

18 лютого 2016 року Міністерством юстиції України складено повідомлення № 1174/19/33-15, яким ПАТ "Марфін Банк" було поінформовано про надходження скарги Корпорації "Феномен" та про призначення розгляду цієї скарги на 22 лютого 2016 року о 10 годині 00 хвилин.

Листом від 29 лютого 2016 року № 140/04 ПАТ "Марфін Банк" повідомило Міністерство юстиції України про те, що воно було позбавлено можливості бути присутнім при розгляді скарги Корпорації "Феномен" у зв'язку з тим, що повідомлення про засідання Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації надійшло на адресу Товариства вже після проведення цього засідання.

01 березня 2016 року Міністерством юстиції України видано Наказ № 588/5 "Про задоволення скарги Корпорації "Феномен" на підставі підпункту "а" пункту 2 частини шостої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" шляхом прийняття рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятого державним реєстратором Марченком O.A. 26 березня 2015 року, № 20302554, та зобов'язано Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування запису про право власності № 9190339.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, та залишаючи рішення суду першої інстанції без зміни суд апеляційної інстанції, виходили з того, що відповідачем порушено установлений порядок розгляду скарг, а Корпорацією "Феномен" порушено установлений Законом строк для подання відповідної скарги до Міністерства юстиції України.

Така правова позиція судів першої та апеляційної інстанцій є правильною, оскільки вона ґрунтується на повно та всебічно встановлених обставинах справи та відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) (далі - Закон № 1952), Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок № 1128), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 "Про затвердження Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації" (1128-2015-п) .

Частинами третьою та четвертою статті 37 Закону № 1952 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. При цьому рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 30-ти календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45-ти календарних днів.

Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті. У разі якщо останній день строку для подання скарг, зазначеного у частині третій статті 37 цього ж Закону, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

У відповідності до абзацу першого пункту 1, пунктів 2, 5, 7, 9 - 12 Порядку № 1128 (1128-2015-п) цей Порядок визначає процедуру розгляду відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (755-15) скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Міністерства юстиції України, що здійснюється Міністерства юстиції України та його територіальними органами.

Для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення про які та їх склад затверджуються Міністерства юстиції України або відповідним територіальним органом.

Перед розглядом скарги по суті постійно діюча комісія вивчає скаргу для встановлення: 1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до законів до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги); 2) чи дотримано вимоги законів щодо строків подання скарги та вимог щодо її оформлення; 3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб'єкта розгляду скарги .

У разі, коли встановлено порушення вимог законів щодо строків подання скарги та вимог щодо її оформлення, суб'єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

Під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє скаржнику (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкту оскарження та іншим заінтересованим особам, зазначеним у скарзі або встановленим відповідно до відомостей реєстрів, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: 1) рекомендованою телеграмою; 2) телефонограмою; 3) факсимільним повідомленням; 4) засобами електронної пошти.

Копії скарги та доданих до неї документів надаються суб'єкту оскарження та заінтересованим особам, зазначеним у скарзі або встановленим відповідно до відомостей реєстрів, не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду.

За результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законами, у формі наказу.

Частиною шостою статті 37 Закону № 1952 встановлено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" та "д" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржникові протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

При цьому, як зазначено у пункті 8 частини восьмої статті 37 Закону № 1952, Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо закінчився встановлений законом строк подачі скарги.

Таким чином, у разі пропущення 30-денного строку для оскарження рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, встановленого частиною третьою Закону № 1952 (1952-15) , Міністерство юстиції України на підставі пункту 8 частини восьмої статті 37 цього Закону відмовляє в задоволенні скарги.

Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій і не оспорюється особами, які беруть участь у розгляді справи, скаргу на дії державного реєстратора Корпорацією "Феномен" подано до Міністерства юстиції України 28 січня 2016 року. При цьому, відповідачем та третьою особою не спростовано, що у 2015 році Корпорація "Феномен" зверталася до адміністративного суду з позовом про оскарження реєстраційних дій державного реєстратора та скасування його рішення від 26 березня 2015 року № 20302554 стосовно цього ж нерухомого майна.

Зазначені обставини підтверджено ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2015 року у справі № 826/24072/15, копія якої міститься в матеріалах справи та досліджена судами.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що сам факт звернення Корпорації "Феномен" до адміністративного суду в особі уповноваженого на це органу, за наслідками якого 12 листопада 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/24072/15, вказує на обізнаність третьої особи - Корпорації "Феномен" про існування рішення державного реєстратора від 26 березня 2015 року № 20302554 та про запис про право власності № 9190339.

Зазначене спростовує доводи касаційної скарги третьої особи про необхідність з'ясування обставин щодо того, чи містила довіреність представника Корпорації "Феномен" повноваження щодо обов'язку сповіщати довірителя (тобто Корпорацію "Феномен") про всі обставини, які відомі цьому представнику, в тому числі про обставини існування оскаржуваного реєстраційного запису.

Отже, Корпорація "Феномен" була обізнана про рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень від 26 березня 2015 року № 20302554 та про запис про право власності № 9190339 ще до 12 листопада 2015 року, а тому, подавши до Міністерства юстиції України скаргу лише 28 січня 2016 року пропустила встановлений тридцятиденний строк на оскарження рішення державного реєстратора.

Пропущення строку на подання скарги відповідно до пункту 8 частини восьмої статті 37 Закону № 1952 є підставою для відмови у задоволенні скарги.

Проте, Міністерство юстиції України усупереч вимогам вказаного Закону розглянуло скаргу Корпорації "Феномен" на рішення державного реєстратора по суті й прийняло оскаржуване рішення.

Також з матеріалів даної справи вбачається, що копія повідомлення від 18 лютого 2016 року № 1174/19/33-6 разом з копією скарги Корпорації "Феномен" на адресу ПАТ "Марфін Банк" надійшла 25 лютого 2016 року, в той час, як розгляд цієї скарги призначено на 22 лютого 2016 року, що свідчить про незабезпечення суб'єктом владних повноважень своєчасного інформування Товариства про день та час розгляду скарги Корпорації "Феномен" і призвело до порушення відповідачем вимог пункту 10 Порядку № 1128 (1128-2015-п) в частині обов'язку своєчасного повідомлення позивача про час і місце розгляду скарги та не вручення йому не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті, копії скарги та доданих до неї документів.

Крім того, про факт несвоєчасного отримання повідомлення про розгляд скарги третьої особи позивач повідомив відповідача листом від 29 лютого 2016 року № 140/04, однак, і ця обставина відповідачем безпідставно врахована не була.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо порушення Міністерством юстиції України вимог Порядку № 1128 (1128-2015-п) та Закону № 1952 (1952-15) у частині забезпечення інформування суб'єктів, які виявляють бажання взяти участь у розгляді скарг, обов'язку надати їм копії скарги та щодо розгляду скарги по суті і що це призвело до порушення права позивача на участь у розгляді скарги та мати об'єктивну інформацію щодо змісту скарги для визначення правильної позиції захисту.

За таких обставин, оскаржуваний Наказ Міністерства юстиції України від 01 березня 2016 року № 588/5 правильно визнано протиправним та скасований.

Правильно судами першої та апеляційної інстанцій задоволено й інша частина позову.

Відповідно до частини четвертої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про: скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи не вчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Водночас у відповідності із частиною п'ятою статті 105 цього ж Кодексу адміністративний позов суб'єкта владних повноважень може містити інші вимоги у випадках, встановлених законом.

Скасувавши запис про скасування запису про право власності № 9190339 на нерухоме майно, зокрема на нежилий будинок-офісно-готельний комплекс (літера А), загальною площею 3215 кв. м. у м. Києві по вул. Богдана Хмельницького, 63А, суд першої інстанції у такий спосіб у повній мірі поновив порушене право позивача на прийняття суб'єктом владних повноважень правомірного рішення у сфері публічно-правових відносин, яке стосується прав та законних інтересів останнього.

Щодо доводів касаційної скарги Корпорації "Феномен" про відсутність ознак публічно-правового спору, у зв'язку із чим, на думку останньої, провадження у даній справі підлягає закриттю, колегія суддів виходить з наступного.

Обґрунтовуючи наявність підстав для закриття провадження у справі третя особа - Корпорація "Феномен" послалася на те, що спірні правовідносини пов'язані із невиконанням цивільно-правових угод (кредитного договору, договору іпотеки), у зв'язку із чим спір має ознаки цивільно-правового спору.

На переконання представника касатора її доводи у цій частині підтверджуються правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 14 червня 2016 року у справі № 21-41а16.

У відповідності до абзацу 2 частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Спірні правовідносини у даній справі за своїм змістом не є подібними правовідносинам у справі, в якій Верховним Судом України 14 червня 2016 року ухвалено вказане касатором рішення, а отже для вирішення даного спору підлягають застосуванню зовсім інші норми права.

Так, у справі № 21-41а16 предметом спору є правомірність рішення державного реєстратора державної реєстраційної служби про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, прийнятого на підставі договору іпотеки.

Верховний Суд України у своїй постанові від 14 червня 2016 року вказав на те, що цей спір не має ознак публічно-правового спору, оскільки випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами іншого процесуального кодексу, а не Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

У даній справі спір стосується правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, яким оскаржуване рішення прийнято на виконання своїх повноважень із здійснення функцій контролю за діяльністю державних реєстраторів.

Це рішення суб'єкта владних повноважень адміністративними судами має бути перевірено, виходячи з положень частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, інших правових актів, які регулюють порядок перевірки рішень, дій державних реєстраторів.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував саме не дотриманням суб'єктом розгляду скарг на рішення, дії державних реєстраторів процедури призначення до розгляду скарги, розгляду скарги по суті та невідповідністю прийнятого за результатами розгляду скарги рішення у зв'язку із пропущенням особою, якою подано скаргу, строку на її подання.

Будь-яких підстав для урахування адміністративними судами факту наявності договірних відносин між позивачем і третьою особою не було.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справи адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом першим частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема це спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Спір, що розглядається, є спором між юридичною особою та суб'єктом владних повноважень про оскарження рішення останнього з підстав не дотримання процедури його прийняття і має публічно-правовий характер.

У зв'язку із чим доводи касаційної скарги Корпорації "Феномен" у цій частині є необґрунтованими.

Інші доводи касаційних скарг не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили всі обставини справи, надали їм відповідну правову оцінку, а ухвалені ними рішення є законними і обґрунтованими.

Підстави для задоволення касаційних скарг відсутні.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційні скарги Міністерства юстиції України та Корпорації "Феномен" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" до Міністерства юстиції України, третя особа - Корпорація "Феномен" про визнання незаконними та скасування наказу, скасування запису про скасування запису про право власності на нерухоме майно - залишити без змін.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.