У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі :
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Балюка М.I., Охрімчук Л.I.,
Прокопчука Ю.В., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в м. Павлограді про відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
У жовтні позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до
відповідача, посилався на те, що тривалий час він працював у
вугільній промисловості. Під час роботи він отримав професійне
захворювання.
У січні 2002 року, після проходження МСЕК йому була
встановлена третя група інвалідності, також згідно висновку МСЕК
від 16 січня 2002 року йому встановлено втрата працездатності на
50%.
Просив стягнути на його користь 36 000 грн. моральної шкоди
на підставі статей 1, 5, 6, 13, 21, 28, ч. 3 ст. 34 Закону України
"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
(далі - Закон №
1105-ХIV від 23 вересня 1999 року).
Позивач посилався на те, що професійне захворювання та його
наслідки спричиняють йому фізичні й моральні страждання та
призвели до серйозних порушень здоров'я зі стійким розладом
функцій організму, до обмеження життєдіяльності, до втрати роботи
та до неможливості продовжувати активне особисте життя.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду від 20 листопада
2006 року позов задоволено частково та стягнуто на користь
позивача моральну шкоду в розмірі 15 000 грн.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12
березня 2007 року рішення Павлоградського міськрайонного суду від
20 листопада 2006 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким
стягнуто на користь позивача 120 грн. в рахунок відшкодування
моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду
апеляційної інстанції в зв'язку з порушенням норм матеріального та
процесуального права та залишити без змін рішення суду першої
інстанції як безпідставно скасоване.
Касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції виходив із
того, що оскільки у період виробничої травми, яка мала місце у
1998 році відшкодування моральної шкоди було обмежено п. 11 Правил
відшкодування власником підприємства, установи, організації або
уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові
ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових
обов'язків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від
23 червня 1993 року № 472 ( 472-93-п ) (472-93-п)
це відшкодування не могло
перевищувати 200 мінімальних розмірів заробітної плати, тобто
станом на 9 січня 1998 року - 120 грн.
Проте, такі висновки апеляційного суду є хибними та не
відповідають чинному законодавству, що діяло у період встановлена
позивачу втрати працездатності.
Встановлено, що висновком МСЕК від 16 січня 2002 року
позивачу вперше встановлена втрата працездатності від зазначеної
виробничої травми 50% та визначено інвалідом 3 групи.
Тому судом першої інстанції правильно застосовані норми
матеріального права та підставно стягнуто на користь позивача
зазначену моральну шкоду.
Підстав для скасування цього рішення з мотивів зазначених у
апеляційній скарзі відповідача не було. Тому рішення апеляційного
суду слід скасувати та залишити без змін рішення суду першої
інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
колегія
суддів,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12
березня 2007 року скасувати та залишити без змін рішення
Павлоградського міськрайонного суду від 20 листопада 2006 року .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.В. Патрюк
Судді: М.I. Балюк
Л.I. Охрімчук
Ю.В. Прокопчук
Ю. Л. Сенін