Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого

Луспеника Д.Д.

суддів:

Гулька Б.І.,

Закропивного О.В.,

Хопти С.Ф.,

Штелик С.П.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - виконавчий комітет Хмельницької міської ради в особі служби у справах дітей Хмельницької міської ради, про виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_6, подану представником ОСОБА_8, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 06 грудня 2016 року,

У червні 2016 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницького (далі - КЕВ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виселення.

Позивач зазначав, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 разом з двома дітьми проживають у кімнаті АДРЕСА_1, який належить Міністерству оборони України та знаходиться на балансі КЕВ.

Указана жила площа була надана військовослужбовцю ОСОБА_6 та членам його сім'ї для тимчасового проживання, оскільки відповідачі не були забезпечені житлом і перебували на обліку для поліпшення житлових умов.

Після звільнення з військової служби ОСОБА_6 одержав грошову компенсацію за належне йому для отримання жиле приміщення, у зв'язку з чим останнього було знято з квартирного обліку за місцем служби. Проте, відповідачі продовжують користуватися кімнатою у гуртожитку та відмовляються звільнити її.

Вказуючи на те, що відповідачі незаконно займають кімнату у гуртожитку, оскільки ОСОБА_6 разом з членами його сім'ї був знятий з квартирного обліку в/ч А 0553 як такий, що отримав грошову компенсацію за належне йому для отримання жиле приміщення, позивач просив суд виселити ОСОБА_6 та членів його сім'ї з кімнати АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 06 грудня 2017 року позовні вимоги КЕВ задоволено.

Виселено ОСОБА_6 ОСОБА_7 з неповнолітньою донькою ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньою донькою ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, з кімнати АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування указаних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справу належить розглядати в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційну скаргу належить відхилити на таких підставах.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, ОСОБА_6 проходив військову службу у військовій частині А 0553, не був забезпечений житлом і перебував на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, за місцем служби. У зв'язку з цим, ОСОБА_6 на склад сім'ї з чотирьох осіб, у тому числі він, дружина ОСОБА_7, дочка ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочка ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, була надана кімната АДРЕСА_1, який належить на праві власності державі в особі Міністерства оборони України та перебуває на балансі у КЕВ.

21 грудня 2015 року ОСОБА_6 отримав від КЕВ грошову компенсацію в сумі 529 911 грн 60 коп. за належне йому для отримання жиле приміщення, а 22 грудня 2015 року був знятий з квартирного обліку в/ч А 0553 як такий, що отримав грошову компенсацію.

Задовольняючи позовні вимоги КЕВ суд першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що погодившись на отримання грошової компенсації з подальшим зняттям з квартирного обліку, відповідачі скористалися гарантією надання їм іншого житла - саме у спосіб отримання такої грошової компенсації, достатньої для поліпшення їхніх житлових умов (п. 1.3 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011року № 737 (z0024-12) ), а тому відповідачі зобов'язані звільнити займане житлове приміщення в гуртожитку в силу ст. 132 ЖК України. Відсутність зареєстрованого за ним на праві власності житла не створює самостійного права проживання в гуртожитку як у відповідачів, так і в їхніх дітей.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ погоджується з таким висновком судів з огляду на наступне.

Частинами 1 і 3 статті 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Положення цього конституційного принципу закріплені у ч. 4 ст. 9 ЖК УРСР, згідно якої ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 127 ЖК УРСР для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватися гуртожитки.

В силу п. п. 5.1, 5.2 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 (z0024-12) (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 січня 2012 року за № 24/20337; далі - Інструкція), гуртожитки призначені для тимчасового проживання курсантів (слухачів) і військовослужбовців рядового, сержантського, старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і перебувають у шлюбі, та офіцерського складу під час навчання у військових навчальних закладах Міністерства оборони України або проходження ними військової служби. Жила площа в гуртожитках надається військовослужбовцям на час проходження служби в цьому населеному пункті рішенням КЕВ району за клопотанням командира військової частини.

Як передбачено п. 1 ст. 12 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР (5464-10) та іншими нормативно-правовими актами. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадку одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку (ч. 1, п. 1-1 ч. 2 ст. 40 ЖК УРСР).

Із положень ч. 1 ст. 109 ЖК УРСР слідує, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 132 ЖК УРСР сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою або навчанням. Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Відповідно до п. 5.10 Інструкції у разі якщо особа, звільнена з військової служби, не перебуває на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов у ЗС України, вона підлягає виселенню з гуртожитку з усіма членами сім'ї, які з нею проживають, крім випадків, передбачених чинним законодавством, незалежно від кількості вислуги років у календарному обчисленні.

За змістом указаних норм військовослужбовець, який звільнився з військової служби та не перебуває на обліку для поліпшення житлових умов, підлягає виселенню з гуртожитку разом із членами своєї сім'ї без надання їм іншого жилого приміщення.

Установивши, що відповідачі незаконно займають кімнату у гуртожитку, оскільки погодившись на отримання грошової компенсації за належне ОСОБА_6 для отримання житлове приміщення з подальшим зняттям з квартирного обліку, відповідачі у такий спосіб скористалися гарантією надання їм іншого житла для поліпшення їхніх житлових умов, суди дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог КЕВ та виселення ОСОБА_6 ОСОБА_7 з неповнолітньою донькою ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньою донькою ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, з кімнати АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.

За таких обставин колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відхиляє доводи ОСОБА_6, що судами при розгляді справи не враховано правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові від 24 червня 2015 року при розгляді справи 6-191цс15, оскільки фактичні обставини у справі, що переглядалась Верховним Судом України та фактичні обставини у справі, у якій розглядається спір, є різними, а тому правова позиція Верховного Суду України не підлягає застосуванню.

Відповідно до ч.1 статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ураховуючи те, що висновки судів відповідають встановленим у справі обставинам, оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, касаційну скаргу необхідно відхилити відповідно до положень ст. 337 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 06 грудня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.