127/11785/15-Ц Про відшкодування збитків завданих руйнуванням будинку та моральної шкоди - 13.09.2017 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - виконавчий комітет Вінницької міської ради, про відшкодування збитків завданих руйнуванням будинку та моральної шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 23 лютого 2017 року,

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - виконавчий комітет Вінницької міської ради, про відшкодування збитків, завданих руйнуванням будинку.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності належить по 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 У 2005 році ОСОБА_5 без згоди позивача, оформленого проекту і дозволу міськвиконкому, з порушенням будівельних та санітарних норм, силами не фахової будівельної бригади, розпочала як реконструкцію частини будинку так і самочинне руйнування, переобладнання та перепланування всього їхнього спільного житлового будинку - загального даху, зовнішніх та несучих стін, міжповерхового перекриття, фундаменту, паркану тощо. Після вказаної самовільної реконструкції будинку шляхом його перепланування та переобладнання, в наслідок здійснення демонтажу всіх внутрішніх стін, які були несучими для міжповерхового перекриття, елементів даху та перегородок, половини зовнішніх стін і міжповерхового перекриття, почали виникати та прогресувати пошкодження даху, підлоги, стін та оздоблення у приміщеннях як позивача так і відповідачки. Враховуючи наведене ОСОБА_4 просив стягнути з ОСОБА_5 на його користь 427 621 грн, у якості відшкодування завданих збитків та 100 000 грн моральної шкоди.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 збитки в розмірі 427 561 грн та моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати в розмірі 3 654 грн та витрати по проведенню експертиз в розмірі 7 242,40 грн. В решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 23 лютого 2017 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2016 року скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що самовільне реконструювання належної ОСОБА_5 частини будинку, призвело до пошкодження частини будинку належної ОСОБА_4

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що руйнування стін будинку та інша завдана ОСОБА_4 шкода була причинена саме діями відповідача ОСОБА_5

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є співвласниками, по 1/2 частки, житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідними частками господарських будівель. Позивачу належить квартира № 2, а відповідачці квартира № 1.

У 2005 році відповідачкою ОСОБА_5, з порушенням вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) , було проведено самочинне реконструювання належної їй частини житлового будинку АДРЕСА_1 у тому числі побудовано самочинну прибудову зі сторони головного фасаду будівлі, а також монолітне перекриття першого поверху для влаштування другого поверху.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області 07 лютого 2014 року позовні вимоги Вінницької міської ради до ОСОБА_5 про знесення самочинного будівництва задоволено та зобов'язано ОСОБА_5 знести самочинно збудовану прибудову зі сторони головного фасаду будівлі, а також ліквідувати влаштування монолітного перекриття першого поверху для влаштування другого поверху шляхом приведення до попереднього стану квартири АДРЕСА_1 за рахунок ОСОБА_5

З висновку судової будівельно-технічної експертизи № 016/16 від 04 листопада 2016 року ТОВ "Експертно-юридичної фірми Соломон" вбачається, що в квартирі № 2 (яка належить ОСОБА_4.), у житловому будинку АДРЕСА_1, дійсно існують руйнування несучих та огороджуючих конструкцій, а також внутрішнього оздоблення приміщень квартири, проте з'ясування причин даних руйнувань на час проведення досліджень не вбачається за можливе.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 цього Кодексу.

Крім того, ОСОБА_4 просив суд стягнути моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень, оскільки у зв'язку з протиправними діями ОСОБА_5 він був змушений проживати у будинку з непридатним технічним станом, що в свою чергу завдавало йому та членом його родини моральні, фізичні та душевні страждання, однак вказана вимога задоволенню також не підлягає, у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема і у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) згідно загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Статтею 60 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності є правопорушення, що включає як складові елементи шкоди, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди. Однак судом апеляційної інстанції встановлено відсутність належних та допустимих доказів того, що руйнування стін будинку та інша завдана ОСОБА_4 шкода була причинена саме діями відповідача ОСОБА_5

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки заявлена ОСОБА_4 вимога про стягнення моральної шкоди є похідною від основної вимоги про відшкодування збитків завданих руйнуванням будинку, судом апеляційної інстанції не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між руйнуванням будинку та діями ОСОБА_5

Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги ОСОБА_4 та залишення без змін рішення апеляційного суду Вінницької області від 23 лютого 2017 року.

Доводи касаційної скарги зводяться лише до переоцінки доказів та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.