Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів:

Іваненко Ю.Г., Леванчука А.О., Мостової Г.І.,

Маляренка А.В., Ступак О.В.,

за участю представника відповідача - Тузової В.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", треті особи: ОСОБА_8, Національний банк України, Новомосковська державна нотаріальна контора, про стягнення коштів за договором банківського вкладу та зобов'язання вчинити певну дію, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 06 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 27 липня 2016 року,

У вересні 2015 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ ""ПриватБанк"), треті особи: ОСОБА_8, Національний банк України, Новомосковська державна нотаріальна контора, про стягнення коштів за договором банківського вкладу та зобов'язання вчинити певну дію.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 06 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27 липня 2016 року, позовну заяву ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", треті особи: ОСОБА_8, Національний банк України, Новомосковська державна нотаріальна контора, про стягнення коштів за договором банківського вкладу та зобов'язання вчинити певну дію повернуто позивачу.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах.

Повертаючи позовну заяву, суди попередніх інстанцій виходили з того, що з вищезазначеної позовної заяви вбачається, що ОСОБА_7 на підставі договору відступлення права вимоги до банку від 01 серпня 2015 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_8, отримав право вимоги за договорами строкового депозитного вкладу, укладеними між ОСОБА_9, матір'ю третьої особи - ОСОБА_8, яка померла 23 грудня 2003 року, та Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк").

ОСОБА_7 особисто для власних побутових потреб від відповідача ПАТ КБ "ПриватБанк" послугу не отримував, у зв'язку з чим він не є споживачем в розумінні п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" та не користується правом вибору підсудності, передбаченим ч. 5 ст. 110 ЦПК України для споживачів, і повинен подавати позовну заяву за загальними правилами ч. 2 ст. 109 ЦПК України, тобто за місцезнаходженням відповідача.

Так, як убачається з матеріалів справи, 03 вересня 2015 року ОСОБА_7 звернувся до суду із названими вимогами, посилаючись на укладення 01 серпня 2015 року із ОСОБА_8 договору відступлення права вимоги за договорами строкового депозитного вкладу, укладеними між ОСОБА_9, матір'ю третьої особи - ОСОБА_8, та ЗАТ КБ "ПриватБанк" у липні 2003 року.

Правовою підставою для звернення із заявою саме до Вишгородського районного суду Київської області позивач зазначив положення ч. 5 ст. 110 ЦПК України.

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , згідно з п. 1 постанови Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" (v0005700-96) , є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Згідно з п. 22 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Відповідно до п. 1 ч. 1 т. 512 ЦК України (435-15) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Отже, позивач ОСОБА_7 особисто для власних побутових потреб від відповідача ПАТ КБ "ПриватБанк" послугу не отримував, в зв'язку з чим він не є споживачем в розумінні п. 22 ч. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) та не користується правом вибору підсудності, передбаченим ч. 5 ст. 110 ЦПК України для споживачів, і повинен подавати позовну заяву за загальними правилами ч. 2 ст. 109 ЦПК України, за місцезнаходженням відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення без змін ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 06 квітня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Київської області від 27 липня 2016 року, оскільки судові рішення законні та обґрунтовані, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 342 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу на ухвалу суду і залишає ухвалу без змін, якщо судом прийнято ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 06 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 27 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.