Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів:

Іваненко Ю.Г., Леванчука А.О., Мостової Г.І.,

Маляренка А.В., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Кіровоградської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_6 про визнання незаконним і скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі, зобов'язання повернути земельну ділянку, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 січня 2017 року,

У липні 2016 року керівник Кіровоградської місцевої прокуратури звернувся з цим позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що є порушення інтересу держави, що відбулося внаслідок ігнорування сторонами договору встановленого порядку розпорядження земельними ділянками для ведення фермерського господарства та отримання земельної ділянки за спрощеною процедурою без проведення земельних торгів.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовано тим, що ОСОБА_6 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 32,3888 га в оренду строком на 7 років, розташовану на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, для ведення фермерського господарства. Після чого проект землеустрою затверджено оскаржуваним наказом і надано в оренду земельну ділянку.

13 січня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області та ОСОБА_6 укладено договір оренди земельної ділянки, площею 32,3888 га сільськогосподарського призначення, для ведення фермерського господарства, розташованої на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області.

Проте ОСОБА_6 у заяві від 08 серпня 2013 року, що стала підставою для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, не обґрунтовано належним чином розмір земельної ділянки із урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, а також можливостей її обробітку з огляду на наявні у заявника матеріальні та технічні можливості.

Зазначено в позові, що перевіркою прокуратури з'ясовано, що ОСОБА_6 не має нерухомого майна, сільськогосподарської техніки, транспорту, інших засобів для обробітку землі.

Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області залишено цю обставину поза увагою та не перевірено зазначені заявником обставини, що створило передумови для невиправданого, штучного використання процедури отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, як спрощеного, пільгового порядку одержання в користування земель державної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою без проведення земельних торгів.

Викладені обставини свідчать, що оскаржуваний наказ прийнято з грубим порушенням норм чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню недійсним і скасуванню. Визнання недійсним рішення на підставі якого укладено договір оренди землі, є підставою для визнання недійсним такого договору, а тому оскаржуваний договір оренди підлягає визнанню недійсним на майбутнє, а земельна ділянка - поверненню.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2016 року у задоволенні позову керівника Кіровоградської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_6 про визнання незаконним і скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі, зобов'язання повернути земельну ділянку відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 січня 2017 року рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов керівника Кіровоградської місцевої прокуратури задоволено.

Визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області № КР/3522586400:02:000/00001076 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки в оренду";

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 13 січня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області та ОСОБА_6 щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 розташованої на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, загальною площею 32,3888 га;

Зобов'язано ОСОБА_6 повернути вказану земельну ділянку загальною площею 32,3888 га розташовану на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області кадастровий номер НОМЕР_1 державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградськй області.

Стягнуто з ОСОБА_6 судові витрати по справі на користь Кіровоградської місцевої прокуратури в сумі 4 134 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 213 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в заяві ОСОБА_6 обґрунтовано належним чином розмір земельної ділянки із урахуванням перспектив її діяльності, а також те, що земельна ділянка перебуває в обробленому стані та проведений посів культури.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним на майбутнє договору оренди землі є необґрунтованими, оскільки оскаржуваний наказ, яким вирішено питання про передання земельної ділянки в оренду, відповідає вимогам чинного законодавства, а договір оренди землі містить всі істотні умови, визначені ст. 15 Закону України "Про оренду землі", не містить порушень вимог ст. ст. 4-6, 11, 17, 19 вказаного Закону, відповідає іншим вимогам чинного законодавства, право оренди зареєстровано у встановленому законодавством порядку, а тому підстави, визначені ст. ст. 203, 215 ЦК України для визнання договору оренди землі недійсним, відсутні.

Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_6 як на момент звернення з відповідною заявою, так і на час розгляду справи не мала і не має трудових і матеріальних ресурсів для здійснення такої форми підприємницької діяльності, як фермерське господарство.

Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій повністю погодитися не можна виходячи з наступного.

Як установлено судами попередніх інстанцій, на підставі заяви ОСОБА_6 від 08 серпня 2013 року із додатками, Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області винесено наказ від 28 серпня 2013 року № КР/3522586400:02:000/00000240 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 7 років, що розташована на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області (за межами населеного пункту), орієнтовний розмір земельної ділянки 32,3888 га земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

На підставі заяви ОСОБА_6 Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області винесено наказ від 25 грудня 2013 року № КР/3522586400:02:000/00001076 "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки", яким затверджено документацію та надано в оренду строком на 7 років ОСОБА_6 земельну ділянку загальною площею 32,3888 га, кадастровий номер НОМЕР_1, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, для ведення фермерського господарства, що розташовані на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області (за межами населеного пункту).

13 січня 2014 року ОСОБА_6 укладено договір оренди землі, згідно з яким останній передано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства із земель запасу, що перебувають у державній власності на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, загальною площею 32,3888 га, кадастровий номер НОМЕР_1, строком на 7 років, який зареєстровано 13 січня 2014 року Реєстраційною службою Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області.

Листом від 20 травня 2016 року № 156 Оситнязька сільська рада повідомила, що ОСОБА_6 сплачена орендна платна за користування земельною ділянкою загальною площею 32,3888 грн у повному обсязі за 2014-2015 роки. На цей час вона використовується та перебуває в обробленому стані.

Також апеляційним судом встановлено, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 58984153 від 13 травня 2016 року право власності, інші речові права, іпотека, обтяження на об'єкти нерухомого майна, які б можна було використати для такої форми підприємницької діяльності громадян, як фермерське господарство, у тому числі на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, за ОСОБА_6 не зареєстровано.

Листом від 06 квітня 2016 року № 10-28-99.2-2060/15-16 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повідомляє, що ОСОБА_6 як землекористувач на території Кіровоградського району Кіровоградської області має у власності приблизно 19 ділянок загальною площею 1,0360 га, а нормативна грошова оцінка земельної ділянки 32,3888 га становить 1 149 863,48 грн.

Листом від 03 червня 2016 року № 742 Територіальний сервісний центр 3541 повідомляє, що станом на 03 червня 2016 року за ОСОБА_6 зареєстрований транспортний засіб автомобіль Peugeot 405? 1989 року випуску.

Згідно з листом від 03 червня 2016 року № 15-690/1 за відомостями Держсільгоспінспекції в Кіровоградській області ОСОБА_6 не має зареєстрованої сільгосптехніки.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Так, з огляду на положення статей 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди.

За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною третьою статті 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інших, крім установлених цією статтею, матеріалів і документів; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України (2768-14) , Законом України "Про фермерське господарство" (973-15) (далі - Закон № 973-IV (973-15) ) та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2Закону № 973-IV). У таких правовідносинах Закон № 973-IV (973-15) є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України (2768-14) - загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону № 973-IV).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом № 973-IV (973-15) .

Так, згідно з абзацом 1 частини першої статті 7 цього Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (абзац 2 частини першої статті 7 Закону № 973-IV).

Частинами другою та четвертою статті 7 цього Закону передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Отже, спеціальний Закон № 973-IV (973-15) визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства слід зазначитине лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-IV (973-15) ).

Крім того, цей Закон передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми Закону № 973-IV (973-15) не містять імперативної вимоги про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови.

З огляду на зазначене судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України дійшли висновку, що при вирішенні позовних вимог щодо законності рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону № 973-IV як спеціального щодо до статті 123 ЗК України.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна відповідати вимогам, передбаченим частиною першою статті 7 цього Закону. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розглядспору - суд) повинен дати оцінку зазначеним у заяві обставинам і фактам, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив розвитку фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Суди попередніх інстанцій у порушення ст. ст. 213- 214 ЦПК України, не визначившись з характером спірних правовідносин та нормою права, яка підлягає застосуванню, не встановили обставин, що мають значення для справи, та не дослідили наявних у матеріалах доказів, не навели при цьому переконливих доводів їх належності та допустимості, зокрема щодо відсутності порушень вимог чинного законодавства з боку ОСОБА_6, її волевиявлення на використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, сплати необхідних платежів, що витікають із спірного договору, можливість відповідача самостійно, силами та працею членів фермерського господарства вести фермерську діяльність, чи має ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, чи має вона потенційних контрагентів, ресурси яких можна на договірних засадах залучити для ведення фермерського господарства, а також загалом створення та проведення на земельній ділянці саме фермерського господарства.

Таким чином, оскільки суди не встановили фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 січня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.