451/1644/15-ц Про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 13.09.2017 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_6, подану представником ОСОБА_7, на рішення апеляційного суду Львівської області від 06 грудня 2016 року,

У грудні 2015 року товариство ОСОБА_6 звернулась до суду із позовом до державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вимоги обґрунтовано тим, що тривалий час позивач працювала на посаді старшого технолога Вузлівського МДП Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт". 19 жовтня 2015 року відповідачем видано наказ № 262-к "Про звільнення ОСОБА_6". Даним наказом позивача було звільнено з посади старшого технолога Вузлівського МДП ДП "Укрспирт" у зв'язку з втратою довір'я, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Позивач стверджує, що з даним наказом не погоджується та вважає його незаконним.

Посилаючись на зазначене, позивач просила суд ухвалити рішення, яким визнати незаконним наказ Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" від 19 жовтня 2015 року № 262-к "Про звільнення ОСОБА_6", поновити її на посаді старшого технолога Вузлівського МПД Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", а також стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на її користь середній заробіток за увесь час вимушеного прогулу.

Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 10 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано Наказ № 262-к від 19 жовтня 2015 року про звільнення ОСОБА_6.

Поновлено ОСОБА_6 на роботі на посаді старшого технолога Вузлівського МПД ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" з 19 жовтня 2015 року.

Стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 жовтня 2015 року по 10 червня 2016 року у розмірі 67 274 грн 79 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 06 грудня 2016 року скасовано рішення Радехівського районного суду Львівської області від 10 червня 2016 року.

Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 до Державного підприєства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початкуроботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 з 14 лютого 2014 року була прийнята на роботу на посаду інженера-хіміка І категорії Вузлівського МПД ДП "Укрспирт" на підставі наказу № 1 від 14 лютого 2014 року. З 14 листопада 2014 року ОСОБА_6 переведено з посади інженера-хіміка 1 категорії на посаду старшого технолога Вузлівського МПД ДП "Укрспирт" на підставі наказу № 31/2-к від 14 листопада 2014 року.

13 липня 2015 року державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" було складено акт про перевірку стану Вузлівського МПД ДП "Укрспирт", згідно з яким виявлені наступні порушення: в журналі первинного обліку не ведуться записи погодинного обліку спиртовимірювального апарату типу КС-70; за результатами інвентаризації комісійно було встановлено, що кількість сировини, яка надійшла на виробництво згідно наданих документів не відповідає кількості переробленої сировини - недостача сировини становить 30 090 кг, з якої можливо виготовити 1173,76 дал. не облікованого спирту умовно; виявлено ємкість в бродильному відділенні, у якій знаходилась необлікована рідина прозорого кольору з жовтим відтінком та характерним запахом спирту; при огляді території Вузлівського МПД виявлено ємність з не облікованою патокою - продуктом переробки крохмалевмісної сировини.

Судами встановлено, що згідно витягу з протоколу засідання профспілкового комітету Вузлівського МПД ДП "УКРСПИРТ" від 30 липня 2015 року більшістю членів комітету проголосовано за надання згоди на звільнення старшого технолога Вузлівського МПД ОСОБА_6 за умов доведення наявності правових обставин.

Наказом ДП "Укрспирт" № 262-к від 19 жовтня 2015 року ОСОБА_6, старшого технолога Вузлівського МПД ДП "Укрспирт" звільнено з роботи з 19 жовтня 2015 року згідно п. 2 статті 41 КЗпП України у зв'язку з втратою довір'я.

В мотивувальній частині оскаржуваного наказу зазначено, що 13 липня 2015 року в результаті перевірки Вузлівського МПД ДП виявлено недостачу сировини та необліковану спиртовмісну рідину, встановлено відсутність записів в журналах первинного обліку погодинного обліку спиртовимірювального апарату, своїми діями ОСОБА_6 порушила п.п. 3.3, 3.4, 3.8, 6.1 посадової інструкції старшого технолога Вузлівського МПД ДП "Укрспирт".

Судами встановлено, що відповідно до п.п. 3.3, 3.4, 3.8, 6.1 посадової інструкції старшого технолога Вузлівського МПД ДП "Укрспирт", організовує оперативний контроль за забезпеченням виробництва технічною документацією, обладнанням, інструментом, матеріалами, сировиною, комплектуючими виробами, транспортом, вантажно-розвантажувальними засобами і ін., а також за здійсненням підготовки виробництва нових видів продукції. Забезпечує щоденний оперативний облік ходу виробництва (передачі спирту в спиртосховище), виконання добових завдань випуску готової продукції по кількості і номенклатурі виробів, контроль за станом і комплектністю незвершеного виробництва, раціональністю використання транспортних засобів і своєчасністю виконання вантажно-розвантажувальних робіт. Веде безпосереднє керівництво роботою виробничих складів, здійснює розподіл сировини на виробничі дільниці, приймає участь в проведенні інвентаризації незавершеного виробництва. Несе відповідальність за ввірені йому товарно-матеріальні цінності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову ОСОБА_6 в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулося відповідно до вимог трудового законодавства, оскільки невиконання позивачем її посадових обов'язків щляхом порушення порядку прийняття товарно-матеріальних цінностей, встановлення нестачі сировини і відсутність належного керівництва роботою виробничих складів давали відповідачу можливість звільнити ОСОБА_6 у зв'язку з втратою довір'я, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Із такими висновками погодитися не можна.

Статтею 23 Загальної декларації з прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім'ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення. Кожна людина має право створювати професійні спілки і входити до професійних спілок для захисту своїх інтересів.

Відповідно до ч. 6 ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

У відповідності до ч. 1 ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України).

Розірвання трудового договору за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір'я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов'язкової умови для звільнення працівника; звільнення з підстави втрати довір'я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Як роз'яснено в абзаці другому п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) , звільнення з підстав втрати довір'я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.ін.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я.

Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт.

Відмовляючи ОСОБА_6 у позові, суд апеляційної інстанції у порушення ст.ст. 213, 214, 303, 316 ЦПК України на зазначене уваги не звернув і, обмежившись висновком про наявність підстав для звільнення позивача згідно п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, не врахував відсутність обставин, які є необхідними для висновку, що ОСОБА_6 отримує під звіт грошові або товарні цінності, зайнята їх прийманням, зберіганням, транспортуванням або розподілом, та умисно або з необережності вчинила такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до неї довір'я.

Правильно визначивши характер спірних правовідносин, відповідну їм норму правового регулювання, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено за вимогами ст. 212 ЦПК України, суд першої інстанції обґрунтованого виходив з недоведеності порушень ОСОБА_6 правил проведення операцій з матеріальними цінностями, відсутності доказів отримання позивачем під звіт товарно-матеріальних цінностей, недоведеності винних дій позивача щодо обліку товарно-матеріальних цінностей. Судом першої інстанції також обґрунтовано указано про поважність пропуску позивачем місячного строку звернення до суду із позовом.

Судове рішення суду першої інстанції ухвалене згідно із законом.

За змістом ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.