Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого

Луспеника Д.Д.,

суддів:

Журавель В.І.,

Закропивного О.В.,

Хопти С.Ф.,

Штелик С.П.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю "Добропільське експлуатаційне підприємство № 2" про визнання наказу про звільнення недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 26 грудня 2016 року,

У серпні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Добропільське експлуатаційне підприємство № 2" про визнання наказу про звільнення недійсним.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25 жовтня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 26 грудня 2016 року ОСОБА_6 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25 жовтня 2013 року за пропуском строку на апеляційне оскарження.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідноч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи ОСОБА_6 у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з відсутності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та ненадання заявником відповідних доказів на їх підтвердження.

Колегія суддів із такими висновками погоджується.

Відповідно до ст. 72 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Положення ч.1 ст. 294 ЦПК України визначає строки апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, які становлять: десять днів з дня проголошення рішення, а у разі, коли особа, яка бере участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні при проголошенні рішення - десять днів з дня отримання копії рішення.

На підставі ч. 3 ст. 297 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Із матеріалів справи вбачається, що 01 листопада 2013 року ОСОБА_6 отримала копію рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25 жовтня 2013 року, про що свідчить її особиста заява (а.с.119). Також, 20грудня 2013року ОСОБА_6, отримала копію 3-х дисків аудіозапису судового процесу. 23 вересня 2014 року вона звернуласядо суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25 жовтня 2013 року. Крім того, матеріали справи містять клопотання ОСОБА_6 про ознайомлення з матеріалами справи, де зазначено, що вона ознайомлена з матеріалами справи з проведенням фотознімків доказів (а.с.133).

Таким чином, заявник була обізнана щодо рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25 жовтня 2013 року та його змісту з дня ухвалення рішення, проте правом на його оскарження у встановлений ч.1 ст. 294 ЦПК України строк не скористалася.

При цьому безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність та відповідає прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини, наведеній, зокрема в його рішенні "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року та інших.

Доводи касаційної скарги спростовуються матеріалами справами та є необґрунтованими.

За таких обставин, оскаржувана ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження постановлена із дотриманням ч. 3 ст. 297 ЦПК України та підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 26 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.