Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого

Луспеника Д.Д.,

суддів:

Журавель В.І.,

Закропивного О.В.,

Хопти С.Ф.,

Штелик С.П.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Одеської міської ради до комунального підприємства "Домоуправління № 18", ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: департамент міського господарства Одеської міської ради, Київський районний відділ в м. Одесі Державної міграційної служби України, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, про визнання недійсним договору найму за касаційною скаргою ОСОБА_7, яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_8, ОСОБА_9, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 грудня 2016 року,

У травні 2015 року Одеська міська рада звернулася до суду із указаним позовом, у якому просила визнати недійсним договір найму жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1 - від 24 березня 2014 року № 296, укладений між комунальним підприємством "Домоуправління № 18" (далі - КП "Домоуправління № 18") та ОСОБА_6

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваний договір укладено на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 15 серпня 2013 року № 324 "Про впорядкування діяльності КП "Домоуправління № 18". Вказаним рішенням віднесено житлові будинки згідно переліку, у тому числі будинок по АДРЕСА_1, до державного житлового фонду, в якому дозволяється проведення приватизації жилих приміщень у відповідності до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) .

Разом з тим, згідно ст. 58 ЖК України єдиною підставою для вселення в жиле приміщення будинку державного житлового фонду є ордер, який видається на підставі рішення виконавчого комітету відповідної ради. ОСОБА_6 та членам її родини такий ордер на квартиру АДРЕСА_1 не видавався.

Крім того, рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 15 серпня 2013 року № 324 (як зазначено у його преамбулі) прийнято з метою залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла, беручи до уваги той факт, що громадяни мешкають в жилих приміщеннях, віднесених до фонду житла для тимчасового проживання дуже тривалий час. Спірна квартира не надавалася відповідачам як тимчасове житло у встановленому законом порядку, ОСОБА_6 та члени її родини навіть не вселялися до квартири, оскільки у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано місцезнаходження КП "Домоуправління № 18".

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15 грудня 2016 року, позов задоволено. Визнано недійсним договір найму жилого приміщення від 24 березня 2014 року № 296, укладений між КП "Домоуправління № 18" та ОСОБА_6 Зазначено про те, що рішення суду є підставою для знаття відповідачів із реєстраційного обліку за адресою: квартира АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_8, ОСОБА_9, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову Одеської міської ради.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 24 березня 2014 року № 296 між КП "Домоуправління № 18" та ОСОБА_6 укладено договір найму жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1. Членами родини наймача у договорі вказано внучку ОСОБА_6 - ОСОБА_7, правнуків: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Підставою укладення договору вказано рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 15 серпня 2013 року № 324 "Про впорядкування діяльності КП "Домоуправління № 18".

Визнаючи договір найму жилого приміщення від 24 березня 2014 року № 296 недійсним, суди виходили із того, що укладенню договору не передувала видача ордеру на вселення до квартири, крім того, відсутні відомості щодо виділення спірного жилого приміщення відповідачам. На момент укладення договору ОСОБА_6 та члени її родини не були зареєстрованими у квартирі та не проживали в ній. У квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано місцезнаходження КП "Домоуправління № 18".

Колегія суддів погоджується із такими висновками.

Згідно ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Зі змісту рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 15 серпня 2013 року № 324 вбачається, що метою прийняття цього рішення є створення умов для реалізації громадянами права на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян в утриманні і збереженні існуючого житла з урахуванням, що громадяни мешкають в жилих приміщеннях, віднесених рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 19 березня 2009 року № 207 до фонду житла для тимчасового проживання дуже тривалий час, що фактично не дає можливості органам місцевого самоврядування м. Одеси використовувати ці приміщення в якості фонду житла для тимчасового проживання.

Правовий статус та порядок надання житлових приміщень, які відносяться до фонду тимчасового проживання для громадян, визначається ст. ст. 132-1, 132-2 ЖК Української РСР та постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 422 "Про затвердження порядку формування фондів житла для тимчасового проживання та Порядку надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання" (422-2004-п) .

Згідно п. п. 3, 15, 16 Порядку надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання, житлові приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються за рішеннями виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, Київської і Севастопольської міськдержадміністрацій: громадянам, які втратили житло внаслідок звернення стягнення на житлові приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного приміщення; біженцям, які набули цього статусу відповідно до Закону України "Про біженців" (2557-14) , та громадянам, які вимушені залишити житлові приміщення внаслідок його аварійного стану, стихійного лиха або з інших підстав, які загрожують стану та безпеці відповідного приміщення.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, Київська і Севастопольська міськдержадміністрації видають громадянинові ордер на вселення в житлове приміщення.

Під час видачі ордера на житлове приміщення з фондів житла для тимчасового проживання між власником житлового фонду або уповноваженою ним особою та громадянином, якому надається в користування зазначене житло, укладається договір найму житлового приміщення установленого зразка. Форма договору встановлюється Держжитлокомунгоспом.

Ордер та договір найму є підставою для вселення в житлове приміщення з фондів житла для тимчасового проживання і для користування таким житлом на договірних умовах. Строк проживання відлічується з дати підписання договору найму.

Доказів надання відповідачам квартири АДРЕСА_1 з фонду житла для тимчасового проживання у встановленому наведеними нормами порядку та тривалості їх проживання у спірному жилому приміщенні матеріали справи не містять.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 09 жовтня 2013 року належить 1/2 частина у праві власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3.

Встановивши вказані обставини на підставі повно та всебічно досліджених доказів, які оцінено за вимогами ст. 212 ЦПК України, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору найму № 296 житлового приміщення квартири АДРЕСА_1, укладеного 24 березня 2014 року між КП "Домоупраління № 18" та ОСОБА_10

Доводи касаційної скарги зводяться до неправильного розуміння норм матеріального права, на законність судових рішень у справі не впливають.

Враховуючи те, що висновки судів відповідають встановленим у справі обставинам, оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, касаційну скаргу необхідно відхилити відповідно до положень ст. 337 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_7, яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_8, ОСОБА_9, відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.