720/1567/16 Про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення - 13.09.2017 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 20 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 14 вересня 2016 року,

У серпні 2015 року позивач ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 29 травня 2015 року він є власником будинку по АДРЕСА_1, в якому проживають відповідачі, які вселилися до будинку зі згоди колишнього власника. Його вимога як нового власника будинку до відповідачів щодо їх виселення залишена без задоволення.

Посилаючись на те, що відповідачі не є членами його сім'ї та їх проживання у будинку перешкоджаєйому реалізувати в повному обсязі право власності на будинок, ОСОБА_6 просив усунути перешкоди у користуванні будинком шляхом їх виселення.

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 20 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 14 вересня 2016 року, позов ОСОБА_6 задоволено. Ухвалено усунути ОСОБА_6 перешкоди у користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 із житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_6

У касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 є власником будинкупо АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 29 травня 2015 року, укладеного з ОСОБА_9 Колишнім власником вказаного будинку була родич відповідачів ОСОБА_10, яка 03 вересня 1999 року продала вказаний будинок ОСОБА_9

Відповідачі зареєстровані та проживають у вказаному будинку, будучи родичами колишнього власника будинку ОСОБА_10, що підтверджується довідкою Новоселицького КП "Тепломережа" № 847 від 31 липня 2015 року.

Задовольняючи позов, суди виходили із того, що на підставі ст. 391 ЦК України власник має вимагати усунення будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном. Із припиненням права власності ОСОБА_10 на будинок, відповідачі також втратили право користування даним жилим приміщенням.

Висновки судів відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Частиною 1 ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України (5464-10) закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Частиною 1 ст. 156 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також ст. 405 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відтак за порівняльним аналізом ст. ст. 383, 391, 405 ЦК України та ст. ст. 150, 156 у поєднанні зі ст. 64 ЖК України слід дійти до висновку про те, що положення ст. ст. 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення ст. 405 ЦК України, ст. ст. 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-709цс16 від 16 листопада 2016 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Встановивши на підставі повно та всебічно досліджених обставин, які перевірені доказами за вимогами ст. 212 ЦПК України, те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вселилися до будинку по АДРЕСА_1зі згоди колишнього власника, із новим власником будинку у родинних відносинах не перебувають, спільним побутом, взаємними правами та обов'язками із ним не пов'язані, суди дійшли обґрунтованого висновку про захист порушеного права власності позивача на будинок на підставі ст. 391 ЦК України, яку до спірних правовідносин застосовано правильно.

Доводи касаційної скарги зводяться до неправильного розуміння норм матеріального права, на законність судових рішень у справі не впливають.

Враховуючи те, що висновки судів відповідають встановленим у справі обставинам, оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, касаційну скаргу необхідно відхилити відповідно до положень ст. 337 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 20 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 14 вересня 2016 року залишити без змін.