Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ступак О.В.,

суддів: Іваненко Ю.Г., Леванчука А.О.,

Маляренка А.В., Мостової Г.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства "Бахмут-Вода" про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання здійснити повірку засобу вимірювання споживання холодної води, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 10 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 13 грудня 2016 року,

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати бездіяльність Комунального підприємства "Бахмут-Вода" (далі - КП "Бахмут-Вода") щодо невиконання повірки лічильника води починаючи з 05 жовтня 2003 року; зобов'язати КП "Бахмут-Вода" провести періодичну повірку засобів вимірювальної техніки за рахунок відповідача.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є споживачем послуг із постачання холодної води та водовідведення, які надаються відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 (м. Артемівськ). 05 жовтня 2003 року було складено акт про те, що позивачеві необхідно в місячний строк пройти державну повірку лічильника холодної води. Починаючи з 2004 року позивач неодноразово звертався до відповідача з письмовою заявою щодо проведення чергової планової повірки належного йому лічильника холодної води за рахунок виконавця, але йому було відмовлено з тих підстав, що періодична повірка та ремонт квартирних засобів обліку холодної води здійснюється за рахунок споживача, оскільки ці витрати не були включені до складу тарифу та підприємство не зобов'язано виконувати ці роботи безкоштовно. У зв'язку з цим просив визнати бездіяльність відповідача щодо невиконання повірки лічильника починаючи з 05 жовтня 2003 року; зобов'язати КП "Бахмут-Вода" провести періодичну повірку засобів вимірювальної техніки за свій рахунок.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 10 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 13 грудня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Судові рішення відповідають зазначеним нормам процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади у сфері метрології. Підприємства, організації та фізичні особи зобов'язані своєчасно (з урахуванням установлених мiжповiрочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повірку.

Частиною 3 ст. 28 зазначеного Закону встановлено, що порядок подання фізичними особами, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, - власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов'язані з повіркою, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

Порядок надання комунальних послуг, права та відповідальність споживачів і виконавців цих послуг регламентується Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (630-2005-п) (далі - Правила).

Статтями 19, 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та п. 8 вищевказаних Правил передбачено договірне регулювання відносин у сфері житлово-комунальних послуг та визначено, що послуги, які надаються споживачеві згідно із договором, оформлюються на основі типового договору про надання таких послуг, перелік яких та тарифи (ціни) на які затверджуються уповноваженими органами.

Пунктами 9, 30, 32 вказаних Правил, змістом Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (у редакції, чинній на момент укладення договору) передбачено, що квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обов'язків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, в той час як обов'язком споживача є своєчасна оплата наданих послуг за цінами і тарифами, встановленими згідно з вимогами законодавства.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг водовідведення є суб'єкт господарювання, що проводить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Разом із тим відповідно до положень ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно зі ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом установлено, що ОСОБА_3 є споживачем послуг з постачання холодної води та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 (м. Артемівськ).

21 березня 2001 року між ОСОБА_3 та ДОКП "Донецькоблводоканал" в особі Артемівського ВУ ВКГ укладено договір про надання послуг із водопостачання та водовідведення № 23047, відповідно до якого виконавцем послуг є ДОКП "Донецькоблводоканал".

Відповідно до акта від 21 березня 2001 року, складеного Артемівським ВУ ВКГ ДОКП "Донецькоблводоканал", у квартирі позивача за адресою: АДРЕСА_2, встановлено лічильник холодної води КВ-1,5 № 012629, який опломбований. Актом того ж підприємства від 05 жовтня 2003 року споживача повідомлено про необхідність проведення в місячний строк державної повірки лічильника холодної води, який встановлений у його квартирі.

Згідно з листом Артемівського ВУВКГ від 13 січня 2004 року № 204, у зв'язку з закінченням міжповірочного періоду лічильник води, встановлений у квартирі позивача, знято з обліку з 01 січня 2004 року, а споживача відповідно до п. 3.9 Положення про впровадження будинкових та квартирних приладів обліку споживання холодної та гарячої води і теплової енергії, їх технічне обслуговування, ремонт і повірки у наявному житловому фонді, затвердженого розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації від 18 лютого 2003 року № 76, переведено на нормативний облік.

Починаючи з грудня 2007 року виконавцем послуг із водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 (м. Артемівськ), є КП "Бахмут-Вода".

Також установлено, що згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та статутом підприємства КП "Бахмут-Вода" зареєстровано 05 грудня 2007 року, є окремою юридичною особою та самостійним господарським об'єктом і не є правонаступником Артемівського ВУ ВКГ ДП "Донецькоблводоканал".

Позивач неодноразово звертався до КП "Бахмут-Вода" із письмовими заявами щодо проведення періодичної повірки засобів обліку води за рахунок виконавця послуг та листами від 12 травня 2008 року № 1054, від 18 листопада 2009 року № 3253 йому було відмовлено у безоплатній повірці лічильника.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльності щодо невиконання повірки лічильника за період із 05 жовтня 2003 року по 05 грудня 2007 року, суд першої інстанції, із висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив із того, що у вказаний період виконавцем послуги із водопостачання було ДОКП "Донецькоблводоканал", із яким позивач перебував у договірних відносинах, тому КП "Бахмут-Вода" є не належним відповідачем.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльності щодо невиконання повірки лічильника за період починаючи з 05 грудня 2007 року, суд правильно виходив із того, що відповідачем порушено право позивача як споживача, оскільки проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку води (у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) має здійснюватися за рахунок виконавця зазначених послуг, а витрати, понесені виконавцем, відшкодовуються не інакше, як шляхом їх включення у тариф на послуги з постачання холодної води та водовідведення та сплати споживачем щомісячно у складі цих послуг, але позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду із вказаними вимогами, на застосуванні якої наполягав відповідач, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Правильним є також висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача в подальшому (на майбутнє) за власний рахунок виконувати роботи з технічного обслуговування, ремонту та планової повірки лічильника холодної води, оскільки за приписами чинного ЦПК України (1618-15) захисту підлягає лише порушене право позивача; встановлення обов'язків на майбутнє не передбачено чинним законодавством у спірних правовідносинах.

Ухвалюючи рішення у справі, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку згідно з положеннями ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, у результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України.

Зокрема, апеляційний суд на спростування доводів апеляційної скарги позивача щодо відсутності підстав для застосування позовної давності зазначив, що про порушення права відповідачем КП "Бахмут-Вода" позивач дізнався вперше у травні 2008 року, а до суду з цим позовом ОСОБА_3 звернувся у травні 2016 року, при цьому не заявляв клопотань про поновлення пропущеного строку та не надав суду доказів поважності пропуску такого строку.

Статтею 212 ЦПК України установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Оскаржувані судові рішення містять висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідають вимогам ст. ст. 213- 215, 316 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.

Доводи касаційної скарги щодо правонаступництва КП "Бахмут-Вода" зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що судом не взято до уваги правовий висновок Верховного Суду України у справі № 6-3029цс15, є безпідставними, враховуючи зміст правової позиції у цій справі, викладений у постанові від 08 червня 2016 року, згідно з якою положення п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади. На такі позови поширюється положення ст. 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Оскільки згідно з ч. 2 ст. 214 ЦПК України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 355 цього Кодексу, то судом не може бути врахована вищевказана правова позиція Верховного Суду України за відсутності передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підстав.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати про порушення судами норм процесуального та матеріального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а ухвалені у справі судові рішення - залишенню без змін з підстав, передбачених ст. 337 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 10 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 13 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.