592/7495/15-ц Про визначення порядку користування житловим приміщенням - 13.09.2017 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Служба у справах дітей Сумської міської ради, ОСОБА_7, про визначення порядку користування житловим приміщенням за касаційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_8, на рішення апеляційного суду Сумської області від 5 грудня 2016 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, у якому посилалась на те, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 2 грудня 2014 року частково було задоволено її позовні вимоги, та вселено її разом із малолітньою дитиною ОСОБА_9 у будинок за адресою: АДРЕСА_1. Порушуючи норми законодавства та санітарні норми, відповідачі виділили для неї та малолітньої доньки загальну кухню площею 6,7 кв.м і заборонили користуватися туалетом, ванною кімнатою, заходити в інші приміщення будинку. Сам будинок має чотири кімнати, в яких проживають відповідачі та вона з донькою (на кухні). Перебуваючи у шлюбі з відповідачем ОСОБА_6, вона і їх малолітня дитина проживали у кімнаті, що суміжна з кухнею, загальною площею 16 кв.м. Відповідачі не надають їй та її малолітній дитині заходити до коридору будинку, оскільки кухню, де вона проживає, перегородили гіпсокартонною стінкою, коли ж вона, або її донька мають намір потрапити до будинку (до туалету, ванної кімнати) відповідачі силою не дають їм пройти, застосовують при цьому образливі слова, лайку та наносять їм тілесні ушкодження.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 лютого 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Визначено порядок користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, за яким ОСОБА_3 та її доньці ОСОБА_4 виділено у користування кімнату площею 15,2 кв.м, інші житлові кімнати залишилися у користуванні ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кухню, санвузол, коридор та підсобні приміщення у будинку за адресою: АДРЕСА_1, залишено у загальному користуванні сторін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 5 травня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2016 року рішення апеляційного суду Сумської області від 5 травня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 5 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі, поданій представником, ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив із того, що вимоги є обґрунтованими, оскільки позивач разом із донькою правомірно вселена у спірну квартиру як член сім'ї власника та має право на користування житлом нарівні із власником житла, відповідачі чинять останній перешкоди у проживання, що є підставою для визначення порядку користування житлом.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, виходив із того, що зазначені вимоги є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на законі.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Судом установлено, спірне житло - будинок на праві власності належить ОСОБА_5, позивач на законних підставах вселилася та зареєструвалася в будинку за адресою: АДРЕСА_1, як член сім'ї власника будинку.

У період перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у шлюбі у них народилася донька - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 грудня 2014 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 розірвано.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 2 грудня 2014 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 та вселено її разом із малолітньою донькою до будинку за адресою: АДРЕСА_1 як колишніх членів сім'ї власника, зазначені обставини щодо правомірності проживання позивача із донькою у спірному житловому приміщенні, у силу ч.3 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Судом також установлено, що фактично позивач та її малолітня донька користуються житловою площею 6,7 кв.м, яка використовуються ними також для приготування їжі та миття посуду. Позивачем надано докази проживання у вказаному приміщенні та його облаштування (а.с. 15), для нічного відпочинку потребує розміщення матрацу та спальної білизни на підлозі.

Сам будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 має чотири кімнати, в яких проживають ОСОБА_5, її повнолітній син - батько неповнолітньої дитини - ОСОБА_6 та повнолітня донька власника будинку ОСОБА_7

Частиною 4 статті 155 ЖК УРСР передбачено, що припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє членів його сім'ї права користування займаним приміщенням.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та положень ст. ст. 3, 11, 15, 59, 60 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Розгляд цивільних справ здійснюється не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін самостійно, на власний розсуд розпоряджається своїми правами й зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим примушенням інакше, як з підстав і порядку передбачених законом.

На підставі викладеного позивач, як членам сім'ї відповідача, набула разом з малолітньою донькою право користування будинком та має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право, на що судом апеляційної інстанції уваги не звернуто.

Отже, висновки апеляційного суду про те, що позивачем обраний неправильний спосіб захисту порушеного права не ґрунтуються на законі.

Разом із тим, відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

У п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 14 червня 2012 року "Про судову практику розгляду цивільних справ у касаційному порядку" (v0010740-12) наголошено, що висновки та мотиви, з яких скасовано рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи. Висновками та мотивами, з яких скасовано рішення, необхідно вважати положення мотивувальної та резолютивної частин ухвали суду касаційної інстанції щодо наявності передбачених ст. 338 ЦПК України підстав для скасування судового рішення і передачі справи на новий розгляд та їх кваліфікації процесуальним законодавством як таких.

При новому розгляді справи суд апеляційної інстанції, всупереч зазначеним нормам закону, висновків і мотивів, наведених в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2016 року не врахував, неповно дослідив питання щодо порушення прав позивача та її малолітньої доньки щодо користування спірним будинком.

Суд першої інстанції, встановивши, що позивач, як член сім'ї відповідача, набула разом з донькою право користування будинком, дійшов правильного висновку про те, що остання має право вимагати усунення перешкод у користуванні житловим будинком, шляхом встановлення порядку користування житлом, відтак порушене право підлягає захисту в обраний позивачем спосіб.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, яким визначений порядок користування будинком та захищені порушені права позивача з малолітньою дитиною, є законним та обґрунтованим, при такому порядку користування не порушаються права відповідачів та справедливо вирішується виниклий житловий спір.

З висновками апеляційного суду про відмову у задоволенні позову, з огляду на порушення права власності при визначенні порядку користування житлом, також неможливо погодитись. Право власності на будинок належить відповідачу ОСОБА_5, таке право ніким не оспорюється, надання позивачу з дитиною конкретного приміщення у користування, не є підставою для висновку про порушення права власності на будинок.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, вірно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 1 ст. 339 ЦПК України.