Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Рецебуринського Ю.Й.,

Штульман І.В.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Державної фінансової інспекції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 8 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2015 року, -

У квітні 2015 року ОСОБА_4 пред'явив в суд позов, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної фінансової інспекції в Полтавській області від 17 березня 2015 року № 105-о "Про звільнення ОСОБА_4.";

- поновити його на посаді заступника начальника відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів Державної фінансової інспекції в Полтавській області з 17 березня 2015 року;

- зобов'язати Державну фінансову інспекцію в Полтавській області призначити (перевести) його з посади заступника начальника відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів Державної фінансової інспекції в Полтавській області на посаду заступника начальника відділу контролю в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів Державної фінансової інспекції в Полтавській області;

- стягнути з Державної фінансової інспекції в Полтавській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 березня 2015 року по день поновлення на роботі, виходячи з розміру середньої заробітної плати з посади заступника начальника відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів Державної фінансової інспекції в Полтавській області.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 8 травня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2015 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної фінансової інспекції в Полтавській області від 17 березня 2015 року № 105-0 "Про звільнення ОСОБА_4.".

Поновлено ОСОБА_4 на посаді заступника начальника відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів Державної фінансової інспекції в Полтавській області з 18 березня 2015 року.

Зобов'язано Державну фінансову інспекцію в Полтавській області нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 березня 2015 року по 08 травня 2015 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що наказом Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області від 29 липня 1997 року № 56-о ОСОБА_4 призначено за конкурсом на посаду провідного контролера - ревізора відділу контролю у сфері матеріального виробництва і будівельного комплексу Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області, присвоєно 13 ранг державного службовця та прийнято присягу державного службовця.

Згідно записів в трудовій книжці ОСОБА_4, останній з 29 липня 1997 року працював на різних посадах в Контрольно-ревізійному управлінні в Полтавській області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 липня 2011 року № 765 "Про утворення територіальних органів Державної фінансової інспекції" (765-2011-п) Контрольно-ревізійне управління в Полтавській області реорганізовано шляхом перетворення в Державну фінансову інспекцію в Полтавській області.

Згідно наказу Державної фінансової інспекції в Полтавській області № 19-0 від 3 січня 2012 року ОСОБА_4 призначений в порядку переведення та за його згодою на посаду заступника начальника відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів апарату інспекції.

На підставі наказу Державної фінансової інспекції в Полтавській області № 349-0 від 10 листопада 2014 року, ОСОБА_4 звільнений з займаної посади у зв'язку з скороченням чисельності працівників згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України з 10 листопада 2014 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2015 року у справі № 816/4832/14, адміністративний позов ОСОБА_4 до Державної фінансової інспекції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної фінансової інспекції в Полтавській області від 10 листопада 2014 року № 349-0 "Про звільнення ОСОБА_4.". Поновлено ОСОБА_4 на роботі на посаді заступника начальника відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів Державної фінансової інспекції в Полтавській області з 10 листопада 2014 року. Зобов'язано Державну фінансову інспекцію в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 листопада 2014 року по 20 січня 2015 року. Допущено до негайного виконання постанову суду у частині поновлення ОСОБА_4 на роботі на посаді заступника начальника відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів Державної фінансової інспекції в Полтавській області та виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Наказом Державної фінансової інспекції в Полтавській області від 17 березня 2015 року № 104-0 "Про поновлення на посаді ОСОБА_4." позивача поновлено на посаді заступника начальника відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів Держфінінспекції в Полтавській області з 10 листопада 2014 року та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 листопада 2014 року по 16 березня 2015 року з утриманням раніше виплаченої вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Зі змісту наказу Державної фінансової інспекції в Полтавській області від 17 березня 2015 року № 104-0 "Про поновлення на посаді ОСОБА_4." вбачається, що вказаний наказ прийнято на виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2015 року у справі № 816/4832/14.

Разом з тим, Державною фінансовою інспекцією в Полтавській області прийнято наказ № 105-0 "Про звільнення ОСОБА_4.", яким ОСОБА_4- заступника начальника відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів Держфінінспекції в Полтавській області, звільнено з роботи 17 березня 2015 року у зв'язку з виникненням обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (прийняття на роботу з порушенням процедури прийняття на державну службу), згідно статті 7 Кодексу законів про працю України та пункту 5 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу".

Підставою прийняття спірного наказу була доповідна записка начальника юридичного відділу від 17 березня 2015 року, в якій зазначено, що поновлення ОСОБА_4 на посаді заступника начальника відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів Держфінінспекції в Полтавській області без поновлення на державній службі та без проведення спеціальної перевірки відомостей щодо останнього, є порушенням Закону України "Про державну службу" (889-19) та Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" (3206-17) , у зв'язку з цим ОСОБА_4 підлягає звільненню у зв'язку з наявністю обставин, що перешкоджають перебуванню останнім на державній службі (без проведення спеціальної перевірки відомостей особи).

Позивач не погоджуючись з наказом Державної фінансової інспекції в Полтавській області від 17 березня 2015 року № 105-0 про його звільнення з посади звернувся до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.

Задовольняючи частково позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що прийнятий відповідачем наказ є протиправним.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Статтею 15 Закону України "Про державну службу" визначено, що прийняття на державну службу на посади третьої - сьомої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, здійснюється на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України.

Стосовно осіб, які претендують на зайняття посади державного службовця, за їх письмовою згодою проводиться спеціальна перевірка в порядку, встановленому Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (3206-17) . У разі прийняття на державну службу на конкурсній основі спеціальна перевірка проводиться після проведення конкурсу стосовно осіб, які рекомендовані для призначення на посаду.

Відповідно до статті 11 "Про засади запобігання і протидії корупції" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) спеціальна перевірка не проводиться щодо кандидата на посаду, який перебуває на посаді в державному органі, органі місцевого самоврядування та призначається в порядку переведення на посаду в межах того ж або в іншому державному органі, органі місцевого самоврядування.

Крім того, Указом Президента України від 25 січня 2012 року № 33/2012 (33/2012) затверджено "Порядок проведення спеціальної перевірки відомостей щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування", згідно пункту 11 якого, встановлено, що для цілей цього Порядку не вважається призначенням:

1) призначення в порядку переведення особи на іншу посаду в межах одного і того ж органу державної влади (державного органу) чи органу місцевого самоврядування, призначення в порядку переведення на посаду з одного органу державної влади (державного органу) чи органу місцевого самоврядування до іншого;

2) призначення в порядку переведення особи, яка перебуває на посаді в органі державної влади (державному органі), що припиняється, на посаду до іншого органу державної влади (державного органу), до якого переходять повноваження та функції органу державної влади (державного органу), що припиняється;

3) призначення особи, яка перебуває на посаді в органі державної влади (державному органі), на ту саму посаду за умови відсутності перерви у роботі при такому призначенні;

4) призначення особи, яка перебуває на посаді в органі державної влади (державному органі), на посаду до цього ж органу або іншого органу державної влади (державного органу), що здійснюється в порядку просування по службі.

Виходячи з наведених норм, поновлення позивача на посаді заступника начальника відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів Держфінінспекції в Полтавській області з 10 листопада 2014 року не є призначенням ОСОБА_4 на посаду в державний орган, а державна служба ОСОБА_4 на посаді заступника начальника відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів Держфінінспекції в Полтавській області не припинялася.

Відповідно до частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" (1700-18) іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскаржуваний наказ Державної фінансової інспекції в Полтавській області від 17 березня 2015 року № 105-0 "Про звільнення ОСОБА_4." є протиправним та підлягає скасуванню, а позивач поновленню на посаді заступника начальника відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів Державної фінансової інспекції в Полтавській області.

При цьому, відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Однак, приймаючи рішення про задоволення позовної вимоги щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, не конкретизував і не визначив розмір такого заробітку, що є в свою чергу порушенням норм зазначених в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) .

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вищенаведеній нормі закону висновки суду як першої, так і апеляційної інстанцій зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, рішення судів підлягають частковому скасуванню з направленням справи в цій частині до суду першої інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають значення для справи, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення, суд касаційної інстанції ухвалює рішення за наслідком попереднього розгляду справи, без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.

Керуючись статтями 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 8 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2015 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 8 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.