Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,

Кафідової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 21 квітня 2016 року,

У червні 2014 року публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк" звернулось до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути із ОСОБА_3 77 711 грн 80 коп. кредитної заборгованості та стягнути солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 547 520 грн 34 коп. кредитної заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 74 100 грн на придбання транспортного засобу, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14,75 % річних та 0,14% від суми кредиту, що становить 103,74 грн. комісії, з кінцевим терміном повернення 16 квітня 2015 року. У забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору, в той же день, між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за яким остання поручається за виконання ОСОБА_4 наступних обов'язків, що виникли на підставі кредитного договору, та відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник. Між тим взяті на себе зобов'язання позичальник належним чином не виконав, повернення кредиту та відсотків за його користування в терміни, передбачені договором не забезпечив, внаслідок чого, станом на 16 квітня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 625 232 грн 08 коп.

Позивач також зазначає, що судовим наказом від 12 серпня 2009 року Шахтарського міськрайонного суду Донецької області стягнуто заборгованість з ОСОБА_4 на користь банку у розмірі 86 023 грн 25 коп.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 21 квітня 2016 року, частково задоволено позовні вимоги ПАТ "Альфа-Банк". Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Альфа-Банк" 157 277 грн 52 коп. кредитної заборгованості. Решту вимог залишено без задоволення. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково враховуючи наступне.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог, оскільки боржник отримавши від банку кошти у кредит, свої зобов'язання зі сплати процентів за користування грошима не виконує, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) . Вимоги позивача до ОСОБА_3 залишено без задоволення, оскільки кредитор протягом шести місяців з настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив позову до поручителя боржника.

Проте із вказаними висновками судів повністю погодитися неможливо.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Вказаним вимогам судові рішення в повному обсязі не відповідають.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 квітня 2008 року між закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк" (назву якого змінено на ПАТ "Альфа-Банк") та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 74 100грн. на придбання транспортного засобу, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14,75 % річних та 0,14% від суми кредиту, що становить 103,74 грн. комісії, з кінцевим терміном повернення 16 квітня 2015 року.

Встановлено, що у зв'язку з належним виконанням позичальником кредитних зобов'язань щодо повернення кредиту та відсотків за його користування у терміни, передбачені договором, станом на 16 квітня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 547 520 грн 34 коп., яка складається з: заборгованості по сплаті відсотків у сумі 52 090 грн 52 коп., заборгованості по комісії за обслуговування кредиту в сумі 5 187 грн та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань у сумі 490 242 грн 86 коп.

У забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору, в той же день, між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за яким остання поручається за виконання ОСОБА_4 наступних обов'язків, що виникли на підставі кредитного договору, та відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник.

Судовим наказом від 12 серпня 2009 року Шахтарського міськрайонного суду Донецької області стягнуто заборгованість із ОСОБА_4 на користь закритого акціонерного товариства "Альфа-Банк" за кредитом у розмірі 70 589 грн 20 коп., по відсоткам в сумі 6 396 грн 42 коп., по комісії в сумі 726 грн 18 коп., пені в сумі 8 311 грн 45 коп., а всього 86 023 грн 25 коп. (т. 1 а.с. 193-196).

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач вказав, що розмір кредитної заборгованості становить 547 520 грн 34 коп., з яких: 52 090 грн 52 коп. заборгованість по сплаті відсотків, 5 187 грн заборгованість по сплаті комісії та обслуговування кредиту та 490 242 грн 86 коп. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Наявність судового рішення, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Встановивши наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що при вирішенні питання про розмір заборгованості, який підлягає стягненню за кредитним договором, суду необхідно встановити та зазначити у рішенні, чи було виконано це судове рішення, яка стадія його виконання, яка заборгованість у зв'язку із цим вважається непогашеною на час звернення до суду, встановити розмір кредитної заборгованості та період її виникнення для уникнення можливого подвійного стягнення.

Разом з тим, стягуючи з боржника кредитну заборгованість, суди не прийняли до уваги та не надали належної правової оцінки судовому наказу від 12 серпня 2009 року (том 1, а. с. 193) та ухвалі Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 18 квітня 2014 року про відстрочення виконання судового наказу до 01 квітня 2015 року; суди не з'ясували чи виконано зазначений судовий наказ.

Крім того, судові рішення у справі, що переглядається, не містять висновків щодо розрахунку заборгованості, періоду нарахування боргу, доказів виконання судового наказу, терміну виконання, підстав стягнення основної суми боргу; суди не з'ясували, чи був реалізований автомобіль, на який було звернуто стягнення в рахунок погашення кредитної заборгованості, якщо так, то чи були задоволені вимоги банку за кредитним договором повністю, чи частково.

За загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57- 60, 131- 132, 137, 177, 179, 185, 194, 212- 215 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру заборгованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Європейський суд з прав людини у справі "Суомінен проти Фінляндії" вказує, що хоча національний суд користується певним правом розсуду, обираючи аргументи і приймаючи докази, він зобов'язаний обґрунтувати свої дії підставами для винесення рішень.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не виконали своїх обов'язків, визначених законом, повно, всебічно й об'єктивно не з'ясували усіх обставин справи та не надали їм належної оцінки та ухвалили рішення, які не можна визнати в повній мірі законними та обґрунтованими, а недоліки, допущені судами попередніх інстанцій при розгляді справи не можуть бути усунені при касаційному розгляді, судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, в частині вирішення позовних вимог ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості, з передачею справи у цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги щодо скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у повному обсязі є безпідставними, оскільки ОСОБА_3, яка є поручителем за кредитним договором, не оскаржувала судових рішень в частині стягнення з неї боргу.

Разом з тим, судами вірно встановлено, що порука є припиненою, оскільки кредитор протягом шести місяців з настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив позову до поручителя боржника, а тому судові рішення в цій частині необхідно залишити без змін на підставі ст. 337 ЦПК України.

Керуючись статтями 333, 335, 337, 338, 342, 343 - 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 21 квітня 2016 року у частині вирішення позовних вимог публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості скасувати, справу у цій частині - передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 21 квітня 2016 року у частині вирішення позовних вимог публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.